"Олександр Ратушняк із Кіровограда запитує, як я ставлюся до того, щоб перейменувати його місто на Златопіль", - говорить у своєму блозі на сайті BBC професор Олександр Пономарів. Подаємо його відповідь і роз'яснення на мовні запитання читачів з останніх двох дописів.
"Ставлюся позитивно. По-перше, Сергій Миронович Кіров, діяч комуністичної партії, після вбивства якого 1934 року почалося масове перейменування населених пунктів на його честь, до теперішнього Кіровограда не має жодного стосунку. По-друге, не варто повертати назву, пов'язану з однією з російських цариць – Єлисаветград. По-третє, і це головне, Златопілля було назвою великої частини теперішньої Кіровоградської области. Згодом назву Златопіль дістало село, яке тепер злилося з містом Новомиргородом. І по-четверте, милозвучна назва Златопіль дуже прикрасила б місто, розташоване серед золотих полів, майже в географічному центрі України", - вважає науковець.
Доктор філологічних наук Олександр Пономарів традиційно відповідає на запитання читачів ВВС Україна:
Віталій Овчаренко запитує, як відмінювати іменники на зразок Осман-паша.
Відмінюємо обидві частини: Османа-паші, Османові-паші і т.д.
Як краще: перекладати українською мовою чи на українську мову?
Правильні обидва варіянти, але перший, українською мовою, кращий. Однак говорити - тільки "українською мовою".
Читачка Оксана запитує, як українською мовою називаємо російську річку Вятка.
У назві річки і в похідному від неї прикметникові пишемо апостроф: В'ятка, в'ятський.
Джульєтту з Запоріжжя цікавить відмінність між словами річниця та роковини.
Читачка десь почула, нібито слово "роковини" пов'язане з сумними подіями. Це синоніми на позначення календарної дати, коли закінчується рік від початку якоїсь події, радісної чи сумної. Наприклад: "Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження" (Григорій Тютюнник). "Прохає прислати йому щось до збірника, який має вийти в столітні роковини нашої новітньої літератури" (Михайло Коцюбинський).
На запитання Наталі Підлужної щодо прислівника "порою" можна відповісти, що він належить до синонімічного ряду: иноді, инколи, часом, вряди-годи тощо. Але вживаний він рідше порівняно з иншими словами.
Олександр Васильєв запитує, як відтворити українською мовою англійське downloadable content: завантажувальний чи завантажний?
Згідно зі словниками, поки що перевагу потрібно віддавати варіянтові "завантажувальний".
Слова питання й писання, що ними цікавиться Віталій із Рівного, наголошуємо так: пита́ння, писа́ння.
Відповіді на запитання від працівників ВВС Україна.
У реченнях "Напруга в зоні АТО не стала меншою попри угоду" і "Попри угоду нам потрібно рухатися далі" коми ставити не потрібно. Тут прийменник "попри" дорівнює слову "всупереч" і потребує після себе знахідного, а не родового, відмінка. Отже, попри угоду.
Як перекласти російське "в ином ключе"?
Слово ключ має багато значень, одне з яких – засіб для розуміння, розгадування, досягнення чогось. Ще одне значення – знак початку кожного рядка, музичний термін. Кажемо скрипковий ключ, басовий ключ. Саме це значення міститься в російській словосполуці в ином ключе. Українською мовою: в иншому ключі. Вживається вислів і переносно. Наприклад: "Увесь роман Михайла Стельмаха написано в піднесеному, романтичному ключі" (з журналу).
Ім'я Вахтанг, яким цікавиться Володимир Войцехівський, у кличному відмінку має форму "Вахтангу".
Євген Іжбулатов запитує, якою літерою передаємо в українській мові звук h у словах иншомовного походження.
Цей звук ми відтворюємо літерою г: госпіс, гайвей, Голокост, секонд-генд, Гайдеґер, Гельмут, Нетаньягу, Гельсинкі тощо. Ті, що замість г вимовляють х – Холокост, хоспіс і под., - мавпують російську вимову. Адже в російській мові немає звука г.
Сергій Кузнецов просить відповісти, як писати й вимовляти: гвинт чи ґвинт.
Більшість загальних найменувань в українській мові "українізуються", тобто поступово звук ґ замінюємо на г. Раніше був ґвинт, але тепер частіше вимовляємо гвинт, гвинтівка, гвинтокрил тощо.
На думку Олега Кир'янчука, замість пилосос, пилосмок, пилотяг потрібно вживати порохотяг. Бо хіба ж є в українській мові слово пиль, запитує читач.
Слова пиль немає, але є вживане в прямому й переносному значенні слово пил, те саме, що порохнява, порох. Наприклад: "Курилася спалена суховієм рілля і вкривалася чорним пилом" (Петро Панч). "Поховала своє чуття на дні серця, залила слізьми й присипала пилом забуття" (Іван Франко).
Мар'ян з Борислава на Львівщині пише: в Україні незабаром з'явиться поліція. Як називати її представників? Міністр ужив слово поліцейський, чи доречне воно?
Ні. Доречне воно тільки в устах міністра внутрішніх справ, який не хоче розмовляти державною мовою (і йому це дозволяють!). Російське полицейский, як прикметник, перекладаємо поліційний: поліційна дільниця, поліційний нагляд. А як іменник - поліціянт.
Цілком згоден з Романом Мацюком, що пішохідний перехід – це тавтологія на кшталт дерев'яне дерево. Є перехід - для пішоходів і переїзд – для транспорту.
Полтавець Володимир Дмитрович запитує, як правильно: використа́ння чи ви́користання, усього́ чи усьо́го, на цьо́му чи на цьому́?
Словники подають так: ви́користання – закінчена дія, використа́ння – незакінчена дія.
Коли "весь"/"увесь", "цей" уживаємо без прийменника, наголошуємо: усього́, усьому́, цього́, цьому́. З прийменником кажемо у/на всьо́му, на цьо́му, до цьо́го.
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ПРАЦІВНИКІВ BBC УКРАЇНА
Як я ставлюся до української латинки? Можна розробити український варіянт латинки. Серби мають і кириличний, і латинський варіянти, але цілком переводити українську мову на латинку не варто. Мусимо поважати свої традиції, зокрема й у письмі.
Коли доречне слово пан? При звертанні слово пан придатне до всіх, до урядовців найвищого рангу також. На мою думку, варто повернути це слово й до війська, як було зроблено в перші роки незалежности: пане полковнику, пане лейтенанте і т.д. Так ведеться в усіх цивілізованих арміях. Під тиском антиукраїнськи налаштованих комуністів його замінили на недоречне в цій ситуації товариш.
13 
1
Коментарі
2