середа, 20 травня 2009 17:07
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Третя мова

 

Перукарка нашої Ґави носить прізвище Русланова. Зовсім як відома співачка.

Якось посеред марудного та складного процесу стриження собаки вона поцікавилася, чим я займаюсь.

— Я перекладач.

— А з яких язиків? — вирішила вона поглибити своє знання.

— З англійської і польської, — відповідаю я, розуміючи, що ніяк перукарку своєї Ґави вразити цим не можу. Але тут сильно помиляюсь, бо вона захоплено вигукує:

— Уважаю поліглотів!

І справді, якщо замислитись, то для когось знання й одної-єдиної мови викликає сильні проблеми. А тут — аж дві! Я навмисне не назвав третю мову, з якої я також іноді перекладаю. Не назвав тому, що перекладати з неї в нашій країні вважається або кепським смаком, або геть порожньою справою, або навіть культурним шкідництвом і вбиванням клину між братніми народами.

Вважається, що в цій "недопраці" приблизно стільки сенсу, як, наприклад, у стриженні гладкошерстих ретриверів. І от я собі гарячково думаю: казати їй чи ні? Якщо не скажу, то так і залишусь в її перукарському серці вічним поліглотом. Якщо ж скажу, то можу одним словом зруйнувати зароблений імідж.

Однак у певний момент пафос егоїста поступається апломбу експериментатора, і я ризикую.

Гм, странно, такої мови не знаю

— Є ще, правда, одна мова, з якої я перекладаю… — заходжу здалеку, аби якось підготувати ґрунт.

Перукарка підігрує мені, невідомо чому випалюючи:

— Мертва?

— Ні, — кажу, — жива. Живішої не буває.

Я знову роблю паузу, посилаючи м"ячик на її половину поля.

— Тіпа, китайська? — ніби жартує вона. І я розумію, що в її словах є дещиця правди. Так, живішої і справді не буває.

Я знову зависаю і кажу:

— Великоруська…

— Гм, странно, такої мови не знаю… — Русланова закочує очі й утретє за останню хвилину дивує мене. Але мені чомусь зовсім не дивно.

Зараз ви читаєте новину «Третя мова». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

27

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі