Путін провокує значно більшу війну
У своїх хворих фантазіях він є генсеком неіснуючого СРСР і досі живе у двополюсному світі
Христо Грозєв з Bellingcat припускає, що дестабілізація у Придністров'ї націлена Росією проти Молдови. Раніше Москва погрожувала завдати удару по Польщі. З Кремля регулярно чути заяви про можливі ядерні атаки на США.
Здавалося б, навіщо Росії, яка безнадійно загрузла в Україні, шукати собі пригод на інших фронтах? Як не парадоксально, але тут можуть бути певні розрахунки. Принаймні, в межах сьогоднішньої кремлівської філософії.
Росії потрібна більша війна, бо:
1. Включення НАТО у війну дає якісь шанси для активнішого залучення проти Заходу Китаю та групи інших держав. Починаються глобальні потрясіння і невизначеність, у якій Москва перестає бути самотнім об'єктом застосування міжнародного тиску.
У Кремлі досі вірять, що НАТО можна розколоти, й війна проти Росії може стати підставою для такого розколу
2. У Кремлі, ймовірно, досі вірять, що НАТО можна розколоти. І війна НАТО проти Росії може стати підставою для такого розколу, коли значна частина європейських держав відмовиться від участі у такій війні. На просторі Альянсу виникає напруга та бажана для Москви невизначеність, у якій відбувається демонтаж єдиної санкційної політики, а дехто, за розрахунками Путіна, шукає з ним порозуміння.
3. Війна з НАТО створює кращі передумови для мобілізації всієї Росії для нової "вєлікой отєчєствєнной".
4. Якщо усе залишати без принципових змін, то Росія точно зазнає поразки в Україні. Їм буде дуже складно сприйняти і пояснити це передусім самим собі. Ламається весь міф, на якому тримається сьогоднішній російський режим. Поразка у війні проти Заходу дасть їм більше аргументів для таких пояснень.
Велика війна із Заходом швидше дезінтегрує проблемне російське суспільство, аніж мобілізує його
Це те, чому Путін може хотіти більшої війни. Але ж між бажаним і реальним — зазвичай велика прірва. Китай та інші, на кого хотів би розраховувати Путін, можливо, бажають поразки Росії більше, аніж війни із Заходом. Для усіх членів НАТО єдність більш прогнозована і зрозуміла, аніж невизначеність наодинці з Москвою. Велика війна із Заходом швидше дезінтегрує проблемне російське суспільство, аніж мобілізує його на велику війну з цивілізованим світом.
Найбільша проблема Путіна в тому, що він діє так, ніби є генсеком СРСР. Він живе у Союзі, але Союзу вже не існує. Двополюсного світу вже немає і не буде. Відновити його можна лише у хворих фантазіях московського фюрера, який загруз у минулому, протистоїть реальності і знищує майбутнє Росії.
Комментарии