Юля під ранок

"Якщо в другому турі Юля буде разом із Порошенком, то доведеться за неї голосувати. Барижний режим Петра треба прибирати", — пише знайомий у "Фейсбук".

Я дивуюся. Досі думав, що зачистив своїх друзів від прихильників Тимошенко. Не стримуюся: "Так, це відома достойниця. І, головне, зовсім не барига, бо бідна, як церковна миша".

Дискусія розпалюється. До суперечки долучаються нові учасники. Я впрягаюся і гаю годину часу. В останній момент згадую, що маю зустріти дружину з потяга. На вокзал приходжу за кілька хвилин до прибуття.

Дорогою Надя розповідає свої пригоди. Їздила до тестя в село. Коли поверталася, зустріла сусідського собаку, що тремтів від холоду. Згадала, що має в рюкзаку корм для кота. Азарт від політичних суперечок із тимошенківцями в мене ще не охолов. Заводжуся з півоберта:

— Виходить, я купую корм для сліпого кота, який сам собі не знайде їжі, а ти згодовуєш його першому зустрічному собаці?

Жінка надуває губи. Іде вперед і не розмовляє зі мною.

Вдома донька має свої претензії:

— Тату, ти обіцяв подивитися разом фільм "8 подруг Оушена".

Кіно надзвичайно нудне. Витримую від сили 20 хвилин. Ображена Світлана забирає ноутбук і зачиняється у своїй кімнаті. Ближче до десятої вигулюю собаку і завалююся спати.

Прокидаюся й думаю, що вже скоро ранок. Тягну руку до мобільного телефону. На екрані — 2:59. Кручуся в ліжку ще півгодини. Згадую всі конфлікти й не зроблене за день. Ближче до четвертої ранку починаю дрімати. Раптом світиться екран телефону. Вагаюся кілька секунд.

— Може, це Іра з Туреччини щось важливе написала, — згадую старшу доньку.

Витягую руку з-під ковдри. Читаю: "Лідія і Ніна теж коментують пост від Олександра". "Фейсбук" нагадує, що Юля так просто від мене не відстане.