Росія затягує Україну в радянську модель торгівлі

Прем'єр-міністр Микола Азаров сподівається, що угода про вільну торгівлю у рамках СНД набуде чинності вже з січня 2012 року. Він, як і інші керівники урядів країн Співдружності, навіть встиг підписати відповідний договір, перебуваючи у Санкт-Петербурзі. Але цей документ аж ніяк не можна назвати угодою про вільну торгівлю.

Річ у тім, що в Росії існують митні обмеження у вигляді квот за дуже багатьма торговими позиціями. Зокрема, це стосується важливих для України цукру, нафти та газу. За такої умови про вільну торгівлю не може йтися. Звичайно, російський прем'єр Володимир Путін каже, що ці обмеження будуть зняті "потім". Та цього не станеться. Натомість ми чутимемо, що вирішення питання переносять на 5, 10, 25 років, адже зняття мит суперечить економічній стратегії Росії.

Тут доречно пригадати структуру митних зборів нашого північного сусіда. Наприклад, на імпортні автомобілі Росія підвищила мита так, що в японців та французів не залишилось іншого вибору, окрім як збудувати всередині країни два великих заводи - Toyota та Citroen відповідно. Іншого шляху продавати там свої автомобілі у них просто не було. Україні ж навряд чи дадуть навіть таку можливість. Наші торговельні відносини будуть залежати лише від того, як Росія захоче розпоряджатися своїми митами.

На підтвердження цієї думки можна навести такий аргумент. Ми вже мали невдалу спробу вільно торгувати з Росією. Відповідна угода була підписана ще 1994 року. Але цей задум так і не вдалося втілити у життя, бо виключень було на цілих 30 товарних позицій. Зняття обмежень ми тоді так і не дочекалися.

Нинішня угода, вочевидь, мало відрізнятиметься від зразка сімнадцятирічної давності. Фактично Україні пропонують вступити до зони "вільної" торгівлі, побудованої за радянськими канонами і зовсім не пов'язаної із сучасною ринковою економікою.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: "Ассоциация без перспективы членства смысла не имеет"

Та й навіть вільна торгівля товарами - це ще не ринок. Усередині повноцінної ЗВТ має бути рух капіталів і фінансова відкритість. Тобто те, що Росія зовсім не сприймає, будучи фінансово закритою від усього світу. Не можна очікувати ринкової інтеграції з країною, в якій не дозволяють відкривати філії іноземних банків.

Приєднатися до зони вільної торгівлі у рамках СНД на таких умовах означатиме перенесення митного кордону Росії на захід України. І тоді ми навряд чи зможемо досягти вільної торгівлі з Європейським союзом навіть через ті ж згадані вище російські мита на імпортні автомобілі.

Непокоїть ще й те, що наш уряд погодився на розрахунки з Росією в рублях. Можна не сумніватися, що це обмежить наші валютні можливості у світі. Адже, продаючи свою продукцію Росії, ми отримуватиме за це рублі - валюту, за яку в світі, на жаль, нічого не купиш.

Що ж до залякувань, що Україна втратить, наприклад, автомобілебудування, якщо не приєднається до ЗВТ з СНД, то ми його і так втратили. Чи можна називати автомобілі, які зараз випускають в Україні, сучасними, конкурентоспроможними? А сталося це саме через те, що ми обмежені, дезінтегровані від дійсно відкритих міжнародних ринків, у тому числі інвестиційних.

Нас же зараз затягують у типово радянську модель торгівлі, пропонуючи закритися у просторі СНД. Там примушуватимуть вважати, що внутрішня продукція якісна за відсутності змоги порівняти з найкращими іноземними зразками. Все це лише пропаганда. Все це ми чули за брежнєвських часів. А що було потім? Щойно відкрилися кордони - вітчизняні заводи зупинилися.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Оппозиция хочет возбудить против Азарова дело из-за ЗСТ с СНГ

Повторення такого сценарію зараз штовхне нас у глибоку кризу капіталу, коли зупиняться більшість підприємств. Люди знову місяцями і роками не отримуватимуть зарплату.

Вступати до зони вільної торгівлі з СНД за нинішніх умов безперспективно. Росіяни явно довго і досконально готувалися до такої пропозиції Україні, добре продумавши, як зробити так, щоб посилити насамперед свої галузеві пріоритети. Використали вони при цьому старий метод: привезли на зустріч готові документи, запропонували тут же прочитати і підписати їх, не даючи часу на якісне їх вивчення. А ми тепер потроху втрачаємо свій суверенітет.

×