– Добрий вечір. Це я та людина, яка ненароком учора поповнила ваш телефон на 111 гривень 11 копійок. Якщо хочете – можете вернути назад сотню, решта хай уже лишається подарунком долі.
– Да? Вы пополняли?
– Так, перевірте рахунок. Я вам за 3 хвилини передзвоню.
За хвилину мені віддзвонюють.
– Да, действительно. Давайте я вам их переведу.
– Тоді вже ліпше, як і було задумано, – шліть моїй мамі. Номер – як ваш, тільки замість двійки – трієчка.
За мить знову дзвінок.
В каком вы городе?
– А я никогда этого не делала. Что набирать?
Шлю довжелезне повідомлення з чітко описаною послідовністю дій, а за кілька хвилин знову приймаю дзвінок:
– Не знаю, мне пишет "послуга недоступна". У меня контракт. Но я хочу вам отдать. В каком вы городе?
– Я в Києві.
– И я.
– То давайте аж у суботу.
– Нет, буду на свадьбе.
– А в середу?
– Тоже на свадьбу иду, я – дружка.
– Тоді сьогодні.
– Нет, приеду в Киев только в среду. Созвонимся.
– Добре. А в центрі або на Подолі буваєте?
– Да. Я на Подоле живу.
– Я теж. То колись після роботи заїду. На якій вулиці?
– Константиновская.
– Я в 44-му будинку.
– Я в 43-м.
Готуюсь до зустрічі. Думаю подарувати взамін цей примірник журналу. Можна запросити й на чайок. Гонорар на колонці заробив, як-не-як.
2 
1
Комментарии
16