Престиж

Нещодавно так званий прем'єр-міністр так званого українського уряду потішив усіх обіцянкою підвищити нагороди за олімпійські медалі від теперішніх 100 тисяч доларів до рівня "наших сусідів". Сусіди в нього — ще ті. Російський уряд пропонує своїм медалістам 125 тисяч, білоруський — 150, кирґизький — 200, казахський — 250.

Для порівняння: США обіцяють своїм чемпіонам по 25 тисяч, Канада по 20, Німеччина — по 18. Річ, зрештою, не в цінах. Спортивні рекорди, як і мистецькі шедеври, ціни не мають. Цікавіше тут мислення постсовка, переконаного, що за гроші можна вирішити геть усі проблеми. Ну, а якщо не за гроші, то в крайньому разі — за Дуже Великі Гроші.

Азербайджанський шейх призначив своїм чемпіонам по півмільйона

Саме тому постсовки не шкодують мільйонів на купівлю футболістів в Африці, лоббістів в Америці, піарників у Європі. Ну, а там, де як на Олімпіаді, треба виставляти своїх, вигадують захмарні преміальні — в надії, що зелень і тут сотворить чудеса, незгірш, як у Конституційному суді чи парламенті. Їм і не спадає на гадку, що правдиві здобутки у спорті, як і деінде, починаються з марудної повсякденної праці, інвестицій в інфраструктуру, зміни способу життя населення, яке живе поки що в середньому 62 роки, як в Африці.

А з преміальними нам до "сусідів" усе одно не доскочити: азербайджанський шейх он призначив своїм чемпіонам по півмільйона. Це не завадило, правда, чиновникам з їхнього олімпійського комітету підторговувати потай у Лондоні виданими їм дармовими квитками. Про що розповів британський канал Sky News, знявши це прихованою камерою.

Ось так і працює в найзагальніших рисах уся постсовєтська система: доки спортсмени за півмільйона підіймають престиж своїх країн, державні службовці розпродують його на чорному ринку по 30 доларів.