У жінок багато дітей і немає чоловіків

 

Перед поїздкою в Домініканську Республіку я почав згадувати іспанську, яку вчив в університеті. У готелях і на екскурсіях із туристами розмовляють і англійською. Але місцевим дуже подобається, коли з ними говорять іспанською. Ти для них одразу стаєш як брат.

- Habla espanol?!

- Si, un poquito.

- Ah, muy bien, muy bien.

Calor - спека. Прилетів у Домінікану на 10 днів. Спека неймовірна. Під сонцем без ризику для здоров"я можна було перебувати до 11.00 та після четвертої по обіді. Надворі плюс 30 градусів, а відчуття, наче 300. Коли бачиш, як рожеве від опіків тіло походжає по білому й дрібному, як мука, піску, одразу розумієш: прилетів учора-позавчора й дорвався до сонця.

Якось один із працівників готелю заліз під мій "гриб" на пляжі, всівся на лежак і каже:

- Ми ненавидимо це кляте сонце. Вам добре - приїхали на тиждень-два, розслабилися й додому. Ми ж тут цілий рік.

А ще висока вологість повітря. Така висока, що імміграційні карти на столиках в аеропорту буквально мокрі. Доки дісталися готелю, пропітніли до нитки.

Найкраще летіти в Домінікану в грудні - січні - тут плюс 25 градусів. Але в цей період і туристів найбільше. Пляжі, сонце, пальми, Карибське море - ну, просто рай.

Tranquilo - спокійно. Боже, які вони повільні. Водій автобуса неквапливо ставить валізи в багажне відділення, мляво переглядає список пасажирів, ще повільніше заходить у салон, коли всі вже сидять на своїх місцях.

Це через спеку. Краще обходитися без різких рухів. Та й роботи, на яку не можна запізнитися, у багатьох немає. А ті, хто працює, так чи інакше обслуговують туристів. Без зайвого поспіху.

Ми ненавидимо це кляте сонце. Вам добре - приїхали на тиждень - два, розслабилися й додому. А ми тут цілий рік

Офіціант, розливаючи каву, цікавиться, звідки я. Обмінялися ще кількома фразами. Говорили не довше хвилини. А наступного дня він приносить манго й запитує, як буде манго українською.

Росіян та українців тут мало. Переважно американці й канадці - їм найближче. Цілими днями всі п"ють коктейлі. Та якщо в готелі буде один росіянин, його впізнають безпомилково - коктейлі з горілкою, й до вечора він уже синій.

Trabajar - працювати. Усі піщані узбережжя Домініканської Республіки забудовані готелями. Майже кожен житель навколишніх сіл і містечок заробляє на туризмі.

26-річний Карлос працює з восьмої ранку до півночі, розважає туристів. Йому платять 250 доларів, бо навчався у школі й трохи знає англійську. До цього кілька років грав у бейсбол, найпопулярніший у цій країні вид спорту, та отримував 2 тисячі долаірв на місяць - шалені гроші. Потім прийшов новий власник команди й розпустив усіх гравців. У готелі Карлос працює рік.

Якелія має власну перукарню, яку називає салоном краси. Відкрила, взявши 175 долірв кредиту. Більшість її односельців вирубують цукрову тростину за кілька доларів на день. Майже всі вони - нелегальні міґранти із сусідньої Гаїті. Батьки Якелії теж утекли звідти. Цукрова тростина - друге джерело прибутку в країні, й працюють на плантаціях гаїтянці.

Comer - їсти. Бідні домініканці, тобто майже всі громадяни, їдять рис, квасолю й банани. З бананів роблять хліб, каші, млинці. У нашому готелі якось подавали банани в салі - гидота рідкісна. Хто трошки багатший, має на обід курятину або яловичину. Ми об"їдалися манго - і в коктейлях, і самими плодами. Вони ростуть на подвір"ях, як у нас яблука.

Casa - будинок. 26-річний Феліппе родом із Колумбії. Ще рік тому  був фотографом президента. Потім знудився й переїхав у Домінікану. Тепер фотографує на пляжі туристів із кольоровими папугами. Скільки заробляє - не каже, але за оренду квартири платить 500 долаірв. Наш екскурсійний гід орендує вдвічі дешевше житло.

Обоє кажуть, що це дуже дорого. Але в прибережних районах нерухомість дорожчає останні кілька років. Купити трикімнатну квартиру в двоповерховій новобудові коштуватиме 150 тисяч доларів.

Gallina - курка. Поїхав на екскурсію вглиб країни - побачити "справжнє життя". Машин на дорогах майже немає. Рідко хто з домініканців може дозволити собі мопед.

Дорога в"ється горами між заростями тропічних дерев. На галявинах пасуться корови. Іноді трапляються хатини, на вигляд - сарай завбільшки з гараж. Стіни з тонких бамбукових дошок, що просвічуються наскрізь, підлога - голий бетон. Замість даху листок бляхи,  віконця без скла, закриваються дерев"яними дверцятами. Стіни всередині й зовні пофарбовані в яскраві кольори - синій, зелений або рожевий.

Всередині помешкання нагадує українську хату. Ліжко застелене візерунчастим покривалом, поряд шафа й трюмо з темного лакованого дерева. На вікнах коротенькі білі штори. Тільки коли виглянеш назовні - тропічні кущі й дерева на подвір"ї. А між ними походжають кури з голубами. Господиня вирощує какао й каву на продаж.

Marijuana - марихуана. Після екскурсії наш гід папа Тоні каже:

- Заскочу в офіс на кілька хвилин,. А тоді - додому. Завалюся на диванчик, закурю й розслаблюся.

Марихуану курять майже всі. Досить запитати будь-кого на вулиці, й тобі розкажуть, хто продає. Навіть на пляжі мені пропонували "хороший товар".

Купити трикімнатну квартиру в двоповерховій новобудові коштуватиме 150 тисяч доларів

Коли ми повертаємося, її вже немає "вдома".

Dolar - долар. По дорозі до чоловіка, який робить сигари, минаємо кількох дітей на узбіччі. Вони знають, до кого поїхав черговий автобус із туристами. І доки ми спостерігаємо за роботою майстра,  встигають пробігти з кілометр. Уже чекають за огорожею з простягнутими руками. Просять долар так, наче кілька днів не їли.

Молода американка, яка працює в поліції Нью-Йорка, роздає трьом дівчаткам дошкільного віку цукерки й кольорові олівці. З-за рогу з"являються ще двоє хлопців. Один маленький і худий, другий такий товстий, що майже круглий. Підбігли, відсапуючись, отримали по долару (36 місцевих песо. - "Країна"), розвернулися й спокійно пішли собі назад.

Ninos - діти. Домініканці не роблять абортів - це заборонено законом. І не користуються презервативами, бо не мають на них грошей. Зате переспати з кимось завжди охочі. Тому в жінок зазвичай багато дітей і мало чоловіків. Тобто їх немає. Чоловіки не люблять одружуватися.

Карлос, аніматор із готелю, має двох дітей від різних жінок і з жодною не планує створювати сім"ї. Його батько наплодив 13 нащадків. Теж із різними матусями.

Перукарка Якелія народила трьох. У Белькідії, продавщиці вживаного одягу, - четверо дітей. Обидві без чоловіків.

×