10 років у Гостомелі, на околиці столиці, діє притулок Київського товариства захисту тварин. Його керівник Яся Серпінська за 80 тисяч гривень викупила зруйнований корівник, де тепер живуть 540 собак та 90 котів
У нас майже всі собаки дуже лагідні, нелякливі й неагресивні. Але чоловіків не люблять. Тільки лікаря нашого до себе підпускають. А як бачать палицю в руках, одразу починають гавкати. Не важливо, чи ти її просто підняв і несеш в інше місце, чи підпираєш дерево.
Пес відчуває енергетику людини - добра чи ні. Підступати до незнайомого собаки потрібно не зверху: тримайте руку над нею, бо тварина не знає, чи вдарити хочете, чи погладити. Краще присядьте, простягніть долоню під мордочку - песик спочатку понюхає. За тим обережно почухайте, можна й за вушком. Усе - замахав хвостиком. Вони - як діти. Кожен в очі зазирає, хоче, щоб його взяли.
Ніхто не любить брати не тільки старих псів, а й навіть дорослих. Тільки цуценят просять або дуже молодих: рік, півтора, до двох. Усі запитують вівчарку. Менше - ротвейлерів, доберманів. Зараз у на, переважно дворові.
Просто так, без причини, собака не вкусить. Для цього його треба спровокувати - полізти до цуценят, палицею замахнутися, вдарити. Можуть побитися одне з одним за кістку чи з ревнощів. Але людей не чіпають.
Тварині в легені вприскують нашатирний спирт, який усе випалює всередині, й вона помирає в страшних муках
Отруєння - це найгірша смерть для тварини. А ще ін'єкції. Це ж тільки кажуть, що присипляють. У легені вприскують нашатирний спирт, який усе випалює всередині, й собака помирає в страшних муках. Економлять на дорогому наркозі. Нашатирний спирт же копійки коштує.
Я не всіх тварин підбираю. Інакше їх би тут тисячі були. Беру тільки безпомічних - поранених, підстрелених, яких машина збила, й породистих бездомних. Якщо собака все життя жив із господарем і раптом опинився на вулиці - там він безпорадний. Таких намагаємося відразу прилаштувати. Вони повинні мати одного господаря. А тут їх багато.
Боря
Чотири роки тому його переїхала машина на Бориспільській трасі. Роздробила тазові кістки. Водій не зупинився, щоб хоча б прибрати з дороги. А скільки ж їх так гине! Я сама спостерігала: перше авто збиває собаку, а друге їде ззаду й "утюжить" його ще живого.
Борю знайшли моя дочка із зятем. Завезли в клініку, зробили кілька операцій. Трошки склали йому ті кості, хоч і не зовсім. Але він принаймні ходить, не лежить. Якби лежав, не вижив би - почалися б пролежні. Боря бойовий - перший до миски, перший загнати якогось несміливого песика в куток. Ледве ходить, а нападає на інших, біжить попереду.
Свєта
Свєта не може ходити задніми лапами. Тягне по землі, стираючи до крові, особливо праву. Тримаємо її переважно в лазареті, у внутрішньому вольєрі. Але вона сама вилазить на подвір'я, лягає на копиці сіна. Теж хоче бути серед людей, серед собак. Ті її, слава Богу, не чіпають. Бо вона не відбилася б, якби напали. Дуже спокійна й ласкава. Її привезли з клініки після лікування. Років 5 - 6 у притулку живе.
Хлопчик
Цьому манюньому десь рік. Зубчики молочні, як цукор, білюсінькі такі. Я його в алкашів забрала взимку. Живуть у нас на краю села, ще й поруч траса інтенсивна. Не знаю, де ті собаки в них беруться. Воно сиділо на такому цепу, яким коняку можна прив'язувати. Не годували. Тепер, якщо бачу, що з'явився в них новий собака, завжди забираю. Бо для тварини — це концтабір.
Вася
Цього собаку переїхав трамвай, відтяло передню праву лапу. Люди підібрали й привезли до притулку. Тепер він переважно лежить, стежить за всіма. Вася - спокійний гарний пес із охоронними задатками. Втрата передньої лапи дуже тяжка. Коли задньої нема, собаці не так важко. Бо нею тільки відштовхується. А передня опірна, без неї в тварини перекошується все тіло, адже навантаження лише на одну припадає. Таких "інвалідів" у нас три чи чотири.
Тюша
Їй уже років 7 - 8. У нашому дворі на вулиці Курській люди потравили всіх псів. Лишилися її мама й вона з сестричкою. Усіх трьох сюди привезли. Але доросла собака разів зо три сама приходила назад із Гостомеля в Київ - не могла жити без свого двору. Востаннє, коли повернулася, отруїли стрихніном.
А цуценята лишилися тут - Тюшка та сестричка Слон - була така товстенька. Її ми пристроїли. І цю могли влаштувати, але вона не пішла. Як люди прийшли брати, забилася в найдальший куток і притиснулася до землі. Я теж не могла взяти її на руки - виривалася, ховалася. Вже коли пішли, підійшла до мене й лащиться. Питаю: "Що ж ти, безсовісна, не пішла до людей?" - "Не хочу, - каже, - хочу тут".
Найда
Теж не має передньої лапи, майже до ліктьового суглоба. Це наша жовта красуня. Років шість тому її збила машина тут, у Гостомелі. Дуже довго лежала на узбіччі. Ніхто їй не допоміг, почалася гангрена. Коли підібрали, вже пішов процес зараження кістки. Їй спочатку пальці на лапці ампутували, а воно не заживає й не заживає. Тоді вище. Я вже думала, що лопатку доведеться відрізати, але якось зупинилося. І так вона на трьох лапах ходить.
Думаю, тварина пережила розстріл. Якщо боїться клацання фотоапарату, значить, десь бачила, як стріляють. У нас неподалік у лісі мисливці полюють. Коли сезон, то собаки навіть віддалених пострілів чути не можуть. Заспокоюються, тільки якщо на руках тримати, гладити.
Жуля
В притулок її шість років тому привезли знайомі. Теж кульгає на передню лапу, тому що неслухняна. Я сказала: "Не йди за мною", а вона вискочила й біжить. Гнала, гнала її - все одно біжить. Дійшла до зупинки, стою на краю дороги й чекаю автобуса. Думаю, побачить, що я сіла, й повернеться. Стоїмо ми з нею вдвох, аж раптом із кущів вискакує кіт і дає дьору через дорогу. Ця мисливиця стрімголов за ним. Тут вилітає червоний "жигуль" із-за повороту та збиває її. Перемолотив усіма чотирма колесами. Я як закричу. Думала, що з неї взагалі нічого не лишилося. Підбігаю. А вона встає, на одну ніжку так - стриб-стриб. І побігла. Якось між колесами її покидало, передню лапу переламало, а сама ціла лишилася.
2 
1
Комментарии