"Президент боятиметься носа вистромити з броньованої машини"

 

Чому нинішня влада зробила вибір на користь Росії, а не Європи?

- Для донецьких Росія ментально ближча. Вони так само сприймають державу як власність, якою мають право користуватися. А принцип вирішення справ - "ми всіх поставимо на місце, залякаємо" - намагаються нав'язати всій країні. Хоча навіть у Харкові, Луганську й Дніпропетровську люди суттєво відрізняються - не такі жорсткі, прагматичні. Не кажу вже про про Західну Україну чи, наприклад, Одесу. Там завжди намагаються домовитися, знайти спільний "ґешефт".

Ця жорсткість виховувалася з часів Російської імперії. Працювати на шахтах привозили кримінальних злочинців. Це фактично була каторга. Такі умови існування формували певний психотип. У 1980-х я приїздив до Горлівки на шахові змагання. Пам'ятаю, як усім дітям після восьмої вечора заборонили виходити з гуртожитків. Тренер потім розповідав, як бачив бійку в місцевому барі: кров рікою, ніхто не втручається.

Наприкінці 1980-х я познайомився з колишнім головою міського комітету комсомолу Єнакієвого. Він був посередником у перемовинах із шахтарями під час страйків, казав: "Коли КДБ розпочало "справу" з розкрадання мільярдів державних коштів в Узбекистані, на Донбас ніхто не сунувся, хоча тут крали значно більше". Навіть у радянські часи добре уявляли, що це за регіон.

Чи є підстави побоюватися масового приходу російського бізнесу в Україну?

- Позицію росіян легко зрозуміти - вони намагаються захистити свої інвестиції від рейдерства, яке в нас поширене. Правда, жодні угоди не гарантують, що його не відбуватиметься. Щодо побоювань російського бізнесу, то подивіться на Росію. У них стабільний уряд, купа нафтодоларів - їх можна назвати ефективною країною? Вони можуть заходити сюди з інвестиціями лише в галузі, які не потребують прибуткового менеджерського потенціалу. Працювати в менеджменті з ними неможливо. Це проблема ментальна. Вони сприймають тебе не як рівного партнера, а як людину другого сорту: "мозгов у вас нет". При цьому страшенно самозакохані та самовпевнені.

В Україні російські політтехнологи не виграли жодних виборів. Досить показовий приклад Арсенія Яценюка: людина починає передвиборну кампанію з рейтингом 15 відсотків, потім запрошує російських політтехнологів, і його рейтинг знищується.

Росіяни відзначають: у нас атмосфера для ведення справ набагато м'якша. І не розуміють, що це різниця ментальна, культурна, а не "відсталість у розвитку".

Хіба з українцями працювати не важко?

- В Італії можна в розпал робочого дня подзвонити в офіс до когось, а тобі скажуть: "Вона кудись вийшла, а коли повернеться - не знаю". Там це абсолютно нормально. І від такої системи нічого не валиться. Економіка тримається на малому й середньому бізнесі. Для людей не існує поняття, що на роботу треба приходити на восьму чи дев'яту ранку. Самі вирішують, коли приходити, а коли йти. Вони - власники бізнесу, і знають, як зробити вигідніше.

Але італійці теж різні - є північ, а є південь. Різні й німці. Останні, наприклад, завжди знали, що об'єднаються. У них закон про центральний банк написали ще 1948 року. У ньому закладено: офіс банку перебуватиме у Франкфурті-на-Майні до об'єднання Німеччини, потім - у Берліні . Тобто не мали сумнівів: усе одно об'єднаємося, питання тільки в часі. На початку 1990-х відчувалося, що східних німців сприймають як людей другого сорту. Зараз країну очолює Анґела Меркель, а вона зі сходу. Це знак, що у країні відбулися суттєві зрушення.

З Італією можна порівняти Західну Україну. Там багато людей мають дрібний бізнес. "Східняки" ефективніші з точки зору вирішення проблем. Це вже видно з Євро 2012. Безліч завдань, що стояли два роки, зникли за лічені дні.

Що нас може об'єднати?

- Сподіваюся, опозицію об'єднає не вивід російського флоту, а відсутність реформ. Ані нинішній бюджет, ані програми соціально-економічного розвитку їх не передбачають. Дірки в бюджеті затикатимуть новими кредитами. "Регіонали" також обіцяють не підвищувати тарифів. А чим закриватимуть дірку в "Нафтогазі" у 30 мільярдів доларів? Вона є, буде й наступного року. Тому, припускаю, що тарифи підвищать уже цього року. Без реформ усі ці проблеми залишаться. Зростатиме інфляція, гривня падатиме.

Росіяни сприймають тебе не як рівного партнера, а як людину другого сорту: "мозгов у вас нет". При цьому страшенно самозакохані та самовпевнені

А якщо ми не побачимо критики в засобах масової інформації?

- Ми побачимо її у власних кишенях. Янукович - це проект певних олігархів. Вони  допомагали, підштовхували. Будь-які його спроби стати самостійним, вирішувати питання одних олігархів за рахунок інших неминуче призведуть до конфлікту. І тут почнеться найцікавіше, бо кожен із них має потужні фінансові можливості, за рахунок яких, зокрема, можна буде фінансувати й опозицію. Забезпечити в Україні режим повного контролю неможливо. У Росії цим займалося ФСБ і харизматичний лідер, який умів ставити на коліна олігархів, саджати їх за ґрати. Кого вони тут саджатимуть? Коломойського? Подивлюся, як це зроблять. Можна когось не пускати в ефір, можна погіршувати умови для роботи, але це не призведе до зникнення достатньо потужних механізмів інформаційного впливу опозиції. Крім того, є така річ як трибуна Верховної Ради. Якби в російському парламенті був Каспаров, то не транслювати його по телебаченню було б важко - все одно щось потрапляло б у центральні ЗМІ. Але його там нема. В український парламент проходять щонайменше 40 відсотків опозиційних до влади людей. Як тільки ситуація в країні почне погіршуватися, це буде видно. Розповідати про покращення життя за стрімкого падіння гривні не вдасться.

Чи може виникнути нова потужна політична сила?

- Я не вірю в це. Росіяни часто кажуть: у вас непередбачувана політика, відбувається чортзна-що. Але ж у нас фактично всі політики або при владі, або в опозиції. Ніхто нікуди не зникає й не з'являється нізвідки. Поява нових і зникнення старих - процес природний. Політики проходять певний шлях, їх видно. А в Росії? У нас не підривають будинків, щоб привести когось до влади. У стратегічному плані українська політика прогнозованіша за російську. Угода про Чорноморський флот була певною мірою несподіваною. Та від Януковича, в принципі, можна було такого очікувати.

У реінкарнацію Тимошенко як прем'єра не вірю. Ніхто не захоче бути її гарматним м'ясом. Яценюк зрозумів, що його рейтинг формується не на Сході, а на Заході й у Центрі, працюватиме над цим. Тігіпко може опинитися у складній ситуації і, можливо, захоче податися в опозицію перед виборами. А Литвин спалився на рішенні щодо Чорноморському флоту й усвідомлює - у нього лишилося два роки.

Якщо нова влада денонсує угоду про перебування Чорноморського флоту, чи є загроза, що зі складу країни захочуть вийти Крим і кілька східних областей?

- Нова влада не розуміє, що робить усе, аби цей розкол стався. Янукович, розбудовуючи маєток під Києвом - зі страусами, тенісними кортами й фонтанами - також не усвідомлює: не дай Боже, відбудеться розкол, він тут не житиме. Столиця опиниться точно не на його боці.

Не дай Боже, станеться розкол країни, Янукович у своєму маєтку під Києвом не житиме. Столиця опиниться точно не на його боці

Важко уявити, що відбуватиметься в Криму, якщо він почне відділятися. Що робити з 200 тисячами татар? Доведеться їх виселяти. Можна навіть очікувати повторного їх геноциду. В економіці розкол спричинить масову націоналізацію, за революційним правом відбиратимуть майно.

Сподіваюся, економічна криза викличе все-таки незадоволеність і на Сході України. Це зможе об'єднати людей.

Я не уявляю, коли Янукович зможе поїхати на Захід країни. Із похорон Качинського він полетів у Київ. Справа навіть не в тому, що можуть яйцями закидати. Проблема на психологічному рівні: президент починає боятися носа вистромити з броньованої машини. Це поганий сигнал для країни і для влади.

Про що політикам варто буде говорити на парламентських і президентських виборах?

- Про те, чого в Україні нема - реформованої економіки й зростання добробуту людей. У наших будинках досі немає лічильників, хоча в Європі це норма. Ніхто не заощаджує тепла. Тим часом німець краще померзне під ковдрою, ніж витратить зайве. Доведеться проводити дуже непопулярні реформи. А вони потребують надзвичайної інтелектуальної складової й розуміння - навіщо це все. Через п'ять років тим, кому зараз 25, буде 30. Це вік, входження в політику. І ці люди вже зараз не хочуть жити в зубожілій країні.

×