Місце в черзі ближче до входу можна було купити

 

У Познані варять досить популярне польське пиво Lech. Через п"ять днів після авіакатастрофи під Смоленськом, у якій ми втратили президента Леха Качинського і його дружину Марію, почув таке: "Що сьогодні п"ємо? Холодного Леха і криваву Мері?" Чорний гумор, хоч би яким ідіотським і недоречним він видавався, дозволяє втамувати біль. Тому подібні жарти з"являються того ж самого дня, коли стається щось страшне. Та цього разу на такі анекдоти потрібно було кілька днів.

Спочатку країну немов паралізувало. Затихли сварки, політики зникли зі ЗМІ, а на вулицях вивісили національні символи з чорними стрічками. Щоденні газети перестали друкувати навіть телепрограми. Бо на більшості каналів була одна програма - трагедія під Смоленськом і спогади про загиблих. Усі ЗМІ зняли рекламу. На вулицях поприбирали таку, що тепер виглядала цинічною. Наприклад, у Кракові стояли щити, на яких розхвалювалися послуги однієї з авіаліній слоганом: "Літати може навіть дитина!"

Був шок і недовіра. Бо неможливо, щоб у один день загинув президент, велика частина його адміністрації, депутати, керівники всіх родів збройних сил, нащадки офіцерів, убитих НКВС навесні 1940-го в Катині під Смоленськом. Навіть під час війни нікому не вдавалося так спустошити політичну і військову еліту. А крім того, неможливо, щоб загинули в тому самому місці, що й ті, кому летіли вклонитися - замордовані 70 років тому польські офіцери. Не вкладалося в голові. Чому пілот вирішив приземлитися в густому тумані попри те, що диспетчери аеродрому застерігали - умови для посадки надзвичайно складні й радили летіти до Мінська чи до Москви? Хтось на борту звелів йому сідати? Його колеги кажуть, що він був одним із кращих. Одні запитання. Жодних відповідей.

Щоденні газети перестали друкувати телепрограми. Бо на більшості каналів була одна програма - трагедія під Смоленськом і спогади про загиблих

Дехто траур пережив по-своєму, бо вже знали відповіді на всі запитання. "Понаїхали до Польщі жиди й араби, а справжніх поляків убивають", - кричав чоловік років під 40 у натовпі. "Москалі його вбили", - підтакував йому хтось поруч.

Люди довкола одразу попросили їх заткнутися.

Хай там як, але росіяни розчулили. За кілька днів їм подякують найбільші польські газети, а актор Даніель Ольбрихський скаже по телевізору: "Ми вражені допомогою і солідарністю, які отримали від російської держави і звичайних росіян, у цих трагічних для нас обставинах". В інтернеті під цим підпишуться тисячі людей, які оцінять, що прем"єр Путін приїхав до Смоленська через кілька годин після катастрофи, що зворушено обійняв нашого прем"єра, що польські прокурори працюють із російськими колегами разом, і нічого перед ними не приховують. Поляки побачать також, що родичі жертв приїхали опізнавати тіла близьких без віз - їх ставили в російських аеропортах. Росіяни забезпечили місця в готелях. Показали на державному каналі ОРТ фільм "Катинь" Анджея Вайди. Квіти і свічки біля польських дипломатичних представництв у Росії. Розчулило й те, що президент Медведєв прилетів до Кракова на похорони президентської пари попри те, що більшість глав держав через вулканічний пил над Європою скасували свої візити. А митрополит краківський кардинал Станіслав Дзівіш сказав прямо: "За вісім днів трагедія виявила такі запаси добра, які є в людях і в народів. Співчуття й допомога, які отримали в ці дні від братів росіян, живить сподівання на зближення та поєднання наших двох слов"янських народів".

Під час виборчої кампанії шукатимуть винних у трагедії, і знайдеться їх чимало. Без огляду на факти

А от публіцисти, які завжди були ідеологами політичних сил, витримали тільки до середи. "Кричіть і далі "хам" і "дурень". Висміюйте й підстьобуйте. Будьте собою. Я вами пишаюся," - писав у газеті Rzeczpospolita професор соціології Здзіслав Краснодембський. Він узагалі заявив, що критики президента не мають права брати участі в жалобі. А колишній керівник Першого каналу польського радіо відомий сатирик, вважаючи, що ЗМІ весь час навмисне поливали Леха Качинського, склав вірша: "На коліна, лайдаки, сипте попіл на голову. Пошануйте його лиш хвилиною сорому!"

Справжня бомба вибухнула посеред тижня, коли оголосили, що президента й першу леді поховають в Кракові у замку Вавель, де лежать королі й такі народні пророки як Юліуш Словацький і Ципріан Норвід. Хто до такого додумався, невідомо, але в Кракові на вулиці вийшли демонстрації противників такого поховання. Тривали два дні. На щастя, у день похорону вже ніхто не грюкав дошками від домовини.

Цей тиждень жалоби виявив емоції, які переживатимемо напевне й під час виборчої президентської кампанії, що от-от почнеться. Чи будуть під час неї дискусії про будівництво автострад і стосунки із сусідами? Де там, більше йтиметься про символи, про Бога, честь і вітчизну, про те, хто має право оплакувати жертв катастрофи, а хто - ні, хто є справжнім поляком. Шукатимуть винних у трагедії, і знайдеться їх чимало. Без огляду на факти.

Але може, якось це все переживемо.

×