среда, 30 ноября 2011 18:24

Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам"яталися у попередніх номерах журналу "Країна"

Моєму сину-другокласнику вчителька дала вивчити вірша про Голодомор. Він прийшов додому в істериці: "Я не буду вчити про свою смерть!" Глянула на той текст, а це монолог хлопчика, який помирає від голоду. Слова страшні: не їжте мене, я ще живий, і поверніть мене до сонечка, може, хоч воно мене нагодує. Навіщо давати 7-річним дітям вчити такі вірші? А потім дитина не спить ночами, бо їй сниться, як її їдять.

Оксана ВАСИЛЬЧЕНКО, 33 роки, Іллінецький район Вінницької області

За тиждень до річниці Голодомору взяла в бібліотеці збірку оповідань Дмитра Міщенка "Полювання на жар-птицю" та роман  Василя Барки "Жовтий князь". Хотіла налаштувати себе на ту хвилю, подумати. 26-го зранку включила телевізор - а там розважальні шоу. На каналі М1 свічечка біля логотипа, крутять рок-балади гурту Metallica, а на "Новому каналі" - чаклунська шапка - впродовж дня показували усі серії Гаррі Поттера. Наготувала свічку ще зранку, аби  запалити на вікні. Удень поїхала на базар. О 16.00, замість пом'янути хвилиною мовчання померлих голодною смертю, торгувалася за шубу із продавцем.

Ольга, працівник культури, Львів

1947-го ми теж голодували. Поки батьки в полі робили, я, 7-річний, доглядав хвору бабусю. Якось  мені здалося, що вона перестала дихати. Сказав матері. Бабу нарядили. Коли прийшли півчі, покійниця раптом захропіла, але очей не відкривала. Через два дні її хоронили. Баба ще хропіла. Я чув, як хтось сказав: "Хай Бог простить. Усе одно не виживе". Коли опускали домовину, обірвалася мотузка. Чоловіки смикали-смикали, але в них не вистачило сил поставити домовину горизонтально. Так і засипали землею. Як прийшли додому, мати спекла кукурудзяний пряник. Половинку дала мені. Іншу розділила собі й батькові.  Коржик я запивав молоком. Не коров'ячим і не козячим - мати розтерла в макітрі зерна конопель і розбавила теплою водою. Як наївся, ліг і довго дивився на портрет Сталіна на стіні. Мріяв, щоб він на Паску прислав мені з Москви гостинця.

Микола, 69 років, Калинівка Вінницької області

Глава греко-католицької церкви Святослав Шевчук -  гарний, приємний і дуже розумний чоловік, він мені імпонує. Здається, таких священиків, для яких віра понад усе, залишилося дуже мало.

Людмила

У мате в рази більше кофеїну, ніж у каві. Літру за раз - це трохи вже на залежність схоже. А я думала, для священиків найкращий енергетик - молитва.

Сара

Перший годинник у мене з'явився в 15 років. Він був мініатюрний, заводу "Чайка". За місяць звикла до нього, навіть незручно почувалася, коли знімала. Потім зламався, нового не купувала. За місяць до весілля знайома подарувала інший годинник. За рік вона померла після тяжкої операції, й той зупинився. За пару років годинника мені подарувала бабуся. Її теж не стало за рік. Відтоді я взагалі не ношу годинника.

Оксана, 30 років, Полтава

Фото літньої жінки з валянками до матеріалу про сьому річницю помаранчевої революції нагадало власну історію з тих часів. Вона також пов'язана із взуттям. Коли була на Майдані, у мене відклеїлася підошва від черевика. Усі мітингували, а я сиділа в автобусі й плакала. Жінки порадили зайти в магазин "Монарх" на Хрещатику. Найдешевші черевики коштували там 200 з гаком гривень, а в мене було трохи більш як 60. Засмучена, збиралася вже вийти з магазину, як мене спинив продавець. Сказав, що дають мені 80 відсотків знижки на будь-які чоботи. Я була шокована. Вибрала теплі зимові. Заплатила шістдесят гривень та пішла. Зараз навіть не уявляю, що таке могло б трапитися.

Інна, 31 рік, Полтава

Що це за такий афганець із пенсією 7000 гривень? Я - офіцер, 25 років вислуги, ветеран військової служби, маю ордени й медалі. А отримую пенсію 2897 гривень.

Володимир

Цікава колонка Аліни Стрижак. Кажуть, що після розлучення жінка знаходить собі копію колишнього чоловіка. Доведено власним досвідом. На жаль, удруге мені попалося яблуко того ж сорту, що й попереднє.

Лариса

Катерина Тарнавська розповідає, що немає нічого поганого, якщо жінка вживає цигарки й алкоголь. Головне – вчасно зупинитися. Так от мій знайомий лікар-нарколог твердить, що жінки набагато скоріше звикають до спиртного, ніж чоловіки, й жіночий алкоголізм надто важко лікується. Каже: "Ця хвороба для багатьох починається зі склянки вина".

Андрій, Черкаси

Сейчас вы читаете новость «Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам"яталися у попередніх номерах журналу "Країна"». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі