Дивлячись на Колесніченка, Ківалова, депутатів-"тушканчиків", згадую слова Махатми Ганді: "Найтяжчий спадок, який колонізатори залишають своїм колоніям, – це інтелігенція, вихована колонізаторами".
Юрій
Жодна країна в світі не годує своїх явних і потенційних ворогів. Треба заборонити діяльність на території України Компартії, російської православної церкви та інших проросійських організацій, а також припинити виплачувати пенсії колишнім кадебістам, військовослужбовцям СРСР, які відверто виявляють ворожість до України. І особам, що мають подвійне громадянство.
Володимир СТРЕМБІТСЬКИЙ
Коли вперше приїхала на батьківщину чоловіка на Харківщину, його сестри глузували з мене. Казали: "Піди в чулан і візьми чувал". А я не могла зрозуміти, що вони від мене хочуть. Виявилося, що чулан – то кладовка, а чувал – мішок. Дівчата називали мене западенкою. Думала: "Ну, яка ж я западенка, як я з Вінниці?"
Олена Миколаївна, 66 років, Вінниця
Торік із сестрою відпочивали в Бердянську. Власники будинку, де ми поселилися, приходили щовечора посидіти з нами за столиком у саду. Казали, за довгий час уперше не по радіо, а наживо слухають українську мову.
Тетяна МИКУЛЯК, Львів
Знайома міняла 100 доларів у вуличних валютників. Дали 50-гривневими купюрами. Уже вдома побачила, що дві – фальшиві. То пішла на базар і на 100 гривень купила в бабусь молока, сметани й творога. Потім ходила в церкву каялася, що так підставила людей.
Антон, 25 років, Полтава
З нами розрахувалися фальшивими доларами, коли продавали машину. Але чоловік викрутився: знайшов міняйла десь у райцентрі і сплавив йому всю суму.
Марина, 37 років
Під час війни в нашій хаті німці розмістили штаб. Мати разом із сестрами викопали на городі землянку, де й жили. Німець, що працював кухарем при штабі, був хорошою людиною. Потайки приносив їжу до землянки, пригощав дітей шоколадом.
Дмитро Андрійович, 70 років, Вінниця
Моя подруга-бармен під час п'янки дотримується трьох правил: наливати тільки з однієї руки, не ставити пляшку на кут столу, третю чарку допивати до дна.
Петро НОВАК
Шість років тому до нас уперше приїхали родичі з Франції – татова двоюрідна сестра з чоловіком і подругою. Ми з батьками так переймалися, чим їх частувати. Мама казала: "Французи знають культуру у випивці, мусимо благородні напої дістати". Купили дорогий молдавський коньяк, знайомий із Криму натуральні вина передав. А французи сіли за стіл і зразу: "Водка є?" Батько в шоці – горілки-то не купили. Бігом у магазин, приніс три пляшки "Хортиці". За 2 години спорожнили все. До вечора тато ще двічі в магазин бігав.
Ольга КРІЛЬ, 29 років, Львів
2 
1
Комментарии