Як в Україні заробити великі гроші?
-Універсальна відповідь - мати можливість освоювати державні кошти. Саме вони є джерелом багатства в Україні. При міністерствах є декілька сотень державних підприємств, які збирають із населення гроші за послуги, встановлені цим же міністерством. Але платимо ми не міністерству, а цьому підприємству. Значна частина цих коштів не потрапляє до бюджету.
Звісно, треба також мати знайомства з кимось. Коли проводиш маніпуляцію з державними грошима, потрібно, щоб на іншому кінці схеми була своя людина. Так піднімалися комсомольці, племінники чи родичі партійних діячів. Потрібні друзі на відповідних посадах. Між ними має бути довіра - без неї вигравати сумнівні тендери важко. Тому, якби я хотів заробити багато грошей, то мрією мого життя було б очолити підприємство при міністерстві або відомстві.
Зараз "регіонали" взагалі хочуть вивести ці підприємства з-під контролю перевіряючих органів. Аргументують це необхідністю подолання бюрократичної тяганини.
Як відсіюють на тендерах конкурентів?
- Перший шлях - дзвінок. Вам говорять, що на цей тендер не треба виходити, бо там Василь Петрович веде своїх клієнтів, а кому треба проблеми з ним?
Інший метод - на тендер допускають лише дві підставні фірми. Одна пропонує товари чи послуги за 350 умовних одиниць, а інша - за 420. 350 - це вдвічі дорожче, ніж у сусідньому магазині, але тендер відбувається. Коли говорять про завищену ціну, то кажуть: а це була краща ціна. Залізна відмазка. І ніби ніхто не знає, що можна відмовлятися від тендеру.
Крадуть також на тому, що державні закупівлі до 300 тисяч гривень не потребують тендеру. Іноді їх дроблять спеціально так, щоб підвести під безтендерну процедуру.
Коли проводиш маніпуляцію з державними грошима, потрібно, щоб на іншому кінці схеми була своя людина. Так піднімалися комсомольці, родичі партійних діячів
Ще пару років тому зароблену на тендерах маржу ділили між працівниками згідно табелю про ранги. Тепер її забирають лише верхи, а там уже вирішують, як ділити. Тому зараз є тихий бунт тендерних палат, де працюють пішаки. Вони розуміють, що їх використовують як стрілочників.
Як можна подолати корупційні схеми в тендерах?
- Думаю, закони загалом нормальні. 90 відсотків порушень - це проблема контролюючих служб. Не на диктофон вони говорять: нам зверху наказали тих і тих не перевіряти. Тому має кілька разів змінитись політична еліта, щоб вони один одного по кілька разів попересаджали. Потім може й вироблять правила для всіх.
Треба спростити тендери в бюрократичній складовій, щоб не було великої купи паперів, які може вимагати державний замовник. Якщо їм треба, аби якась фірма виграла, то вони цих паперів не вимагають. Коли ж потрібно когось прокатати - носитиме та фірма всі документи дуже довго.
Важливою є відкритість тендерів. Після публікацій у ЗМІ розміри відкатів часто зменшують чи взагалі проводять чисті тендери. Коли гроші крадуть, то люблять тишу.
Є неоліберальний підхід. Він означає мінімізацію державного впливу на ресурси в країні. Бо красти в держави це одне, а в бізнесу - інше. Приватні підприємства не будуть по завищених цінах купувати собі товари та послуги.
Який середній розмір відкатів у тендерах?
- Важко сказати, бо свічку ж кругом не потримаєш. Думаю, з 300 мільярдів гривень усіх держзакупівель розкрадається близько 10 процентів (щодо 10 відсотків – це не помилка?). Є випадок ідеального відкату - майже 100 відсотків. Це коли Укрпошта замовила просування свого сайту в Інтернеті за мільйон гривень. Виграла його якась фірма з Макіївки. Ці самі послуги можна було при бажанні замовити за 20 тисяч гривень, а за відсутності бажання - за 80 тисяч.
Корупція змінилася після побудови вертикалі під Януковича?
- Коли була демократія, існували багато точок прийняття рішень. Кожна "точка" сама думала, як вкрасти. Зараз вертикаль тягне все під себе. Тому нині в моді закупівлі з одним учасником. Обґрунтування часто смішні: це хороша фірма, там працюють хороші люди.
Як увага громадськості до розпорядженням державними ресурсами впливає на рівень корупції?
- Я думаю, що вже є покращення. Одне з них - скасували тендерну палату. У 2010 році ухвалили закон "Про державні закупівлі". Це додало відкритості всім процесам. Якщо порівняти Україну рік тому й теперішню, раніше не було такого зацікавлення суспільства до тендерів. Зараз у свідомості українців укорінено, що через тендери крадуть гроші. Стане ще краще, коли відбудеться зміна влади й ще одна велика "посадка". В цьому плані я оптиміст.
Раніше діяла система суспільного договору: ви підкрадете там, ми підкрадемо тут. А зараз, якщо ти чужий - платиш сповна
Чому корумпована влада час від часу саджає таких самих корумпованих чиновників?
- Коли ти посадив тих, хто був до тебе, то переключаєш на себе грошові потоки. Показуєш іншим, що тепер усе вирішується тільки через певних людей. У Києві, наприклад, закрилися кілька десятків піар-агентств після побудови вертикалі Януковича, бо поменшало заказух у засобах масової інформації. Чому? Заказуха за часів Ющенка була способом вирішення проблем, бо існували багато центрів ухвалення рішень і потрібно було на них впливати через громадськість. Зараз це не працює, бо центр прийняття рішень - один. Це - удар по ЗМІ, бо знецінюється значення суспільної думки.
Але чому влада переслідує навіть тих, хто обійняли посади вже за президентства Януковича?
- Логіка тут є, бо при владі має бути одна родина.
Чесні тендери поліпшили б економічну ситуацію в країні?
- Уявіть, якщо зробити чисті тендери, то десь 150 мільярдів гривень (раніше він говорив, що розкрадають 10% із 300 млрд – нестиковка) тендерних закупівель увіллються в економіку. Ось вони - гроші! Малому бізнесу не треба йти до банку по кредити. Суттєву підтримку одержує середній клас. Але в нас існують фірмочки, які продають облдержадміністраціям абсолютно все - від ручок до каналізаційних люків. Тобто, вводять посередника, який висмоктує гроші для потрібних людей.
Коли читаєш ваш сайт, то зникає бажання платити податки. У вас так само?
- Те саме. Раніше діяла система суспільного договору: ви підкрадете там, ми підкрадемо тут. А зараз, якщо ти чужий - платиш сповна. А це значить, що програєш в конкуренції на ринку.
Сьогодні суспільний договір розірваний. Людина боїться, що до неї "прийдуть". Через це журналістам економічних видань стало важко брати коментарі в бізнесменів. Розказували історію, як журналіст прийшов до голови банку поговорити про тенденції на ринку. Банкір дав йому 200 доларів і каже: "Це за те, щоб ніякого матеріалу зі мною не було". Людина не хоче, аби її прізвище десь з'явилося. Раніше навпаки, платити, щоб до них прийшов журналіст.
Проти вас роблять замовні матеріали в ЗМІ?
- Так. Колеги часто дякують за те, що дозволяю їм заробити на замовних матеріалах проти мене. Інколи навіть піарники дзвонять, бо їм бюджети дають на контрзаходи проти нас.
Як ставитеся до проплачених матеріалів?
- Я розповів редакторам німецького журналу "Шпігель", як у нас шукають теми для публікацій: приходить ображена людина й розповідає свою історію, а журналісти її розслідують. Вони сказали, що в них так само. Але ображена людина, окрім фактів, ще й гроші має заплатити. Це фантастика. Якщо такі заказухи будуть у пресі, я тільки за. Людина приносить матеріали про іншого, де чорним по білому показано - він украв. За інших обставин ніхто не дізнався б про це взагалі.
Хто вас фінансує?
- Ми орієнтуємося на підтримку недержавних фондів. З ними простіше працювати.
Яка ваша аудиторія?
- Скоріше - журналісти. Ми запускаємо тему, і якщо вона цікава журналістам, вони її розслідують.
Пропонували прибрати зі сторінки якусь інформацію?
- Так. Суму не скажу. Якщо наш сайт читають дві тисячі людей на день, то пропонували суму, ніби нас читають 150 тисяч.
Є ще сфери, де міг би бути створений подібний сайт?
- Бракує ресурсу, який би аналізував закони. Один депутат підходить до мого знайомого й каже: завтра прийматимуть закон, який подарує одному олігарху півтора мільярда гривень. Називається він "Про підтримку вугледобувної галузі". Такі речі важко шукати. У наших ЗМІ, з їхнім штатом та бюджетом, нема часу досліджувати законопроекти предметно. Такий ресурс мав би успіх.
3 
1
Комментарии
6