У суботу з друзями поїхали авто­мобілем на фестиваль циркового мистецтва у польський Люблін. Пере­ночували в хостелі, а назад удвох із Анею добиралися попутками.

250 кілометрів подолали за 8 годин. Нас підвозили шістьма різними автомобілями. Першим підібрав художник Якуб. Цілу ніч він не спав, тому їхав повільно.

– У мене в багажнику є картина, працював над нею три роки, – розповідає російською. – Це творіння всього мого життя. Зображені Ісус Христос і Божа Матір, везу на подарунок у рідний храм у село.

20 кілометрів нас підвозила мати Агнєшка з двома дітьми. Для цього вийшла з авто і пересадила сина на переднє крісло. Далі підібрав отець римо-католицької церкви. З ним спілкувалися сумішшю польської та української. Подарував мапу Польщі й пакет льодяників. Ще їхали з музикантами, сімейною парою. А до Перемишля, найближчого міста до українського кордону, довіз бізнесмен Яцек. Його прадід – із Волині, тому дуже зрадів знайомству.

У Франції й Німеччині добре беруть

– Автостоп у Польщі не дуже хороший, – на його думку. – От у Франції й Німеччині добре беруть. Я колись також так мандрував, тому завжди зупиняюся.

Яцек підвіз нас аж за місто, подарував спайку польського пива Warka і дав візитівку.

– Дівчата, напишіть мені, чи безпечно доїхали. А пиво рідним завезіть, самі покуштуйте.

Останні 100 кілометрів віз львів'янин Андрій. У Польщі затоварився зап­частинами до автомобілів – для перепродажу у Львові. Коли вже в'їжджали в місто, почав скаржитися:

– Бензин дорогий, треба було когось із грошима взяти, дорога б окупилася. Може, хоч пивцем пригостите, га?

Аня мовчки передала подароване пиво Андрієві.

Наступного дня я написала Яцеку, що ми щасливо доїхали додому, вислала фото з подорожі та запросила відвідати Львів. І подякувала за пиво.

Запевнила, що воно дуже смачне.

×