П'ятий рік винаймаємо житло в будинку, від якого 5 хвилин пішки до церкви. Там вирішуємо хрестити 4-місячну донечку. Мама схвалює, хоча їй було б приємніше у знайомого священика в Закарпатті. Її головний аргумент: "У вас там, у Києві, все не так, як має бути, не по-Божому".
У церковній лавці собору зустрічаю огрядну сиву жінку з великою родимкою біля носа.
- Нащо турбувати святого отця мєлоччю? Він відпочиває і навряд буде радий дзвінку на мобільний, - каже. - Я вам сама все розкажу. Крижму, хрестик, хлібину й гроші не забудьте. За те, що батюшка похрестить, 350 гривень.
- Дорого, - кажу.
- А вам що? Хрещений тато платить.
- Тому й дорого, - відповідаю.
- Тоді 300 гривень, але хрестити будуть вашу донечку і ще п'ятьох.
Із чорного Lexus'а чоловік із борідкою дістає рясу
- Це як? Малят гуртом опускатимуть у чашу? - цікавлюся.
Молоді жінки в черзі за свічками, хіхікають.
- Не богохульствуйте! - жінка сердито оглядає всіх. - У нас отець дуже добрий, він іде назустріч тим, у кого нема грошей на індивідуальні хрестини. Він же не буде вас безплатно хрестити. Йому теж треба й сім'ю годувати, і Паску справити.
На двір заїжджає чорний джип Lexus із номером 0100. Такий коштує не менш як 700 тисяч гривень і ще кілька тисяч - за номер.
Із джипа виходить чоловік із акуратною борідкою, в костюмі та білій сорочці. Дістає із заднього сидіння рясу й ступає в храм. За 10 хвилин має початися вечірня служба.
Повертаюся в лавку й кажу жінці з родимкою, що не хреститиму тут свою донечку.
- Дешевше ви не знайдете ніде. У нас ще божі ціни, порівняно з іншими, - не спішить викреслювати із зошита "замовлень".
Для хрестин обираємо менш зручну церкву. До неї машиною їхати півгодини. Зате папірець із номером мобільного батюшки висить на храмі, а біля нього - старенькі жовті "Жигулі". У слухавку спокійний голос каже:
2 
1
Комментарии
55