– Я майстер спорту з поганих життєвих рішень, – каже харків'янка, 39-річна Ірина, в черзі за продуктами для переселенців. – Вийшла заміж за тихого алкоголіка, потім поміняла на буйного. У січні вирішила купити більшу квартиру. 20 лютого продала квартиру на ХТЗ і купила трикімнатну на Салтівці. Навіть не знаю, що там із нею. Із сусідами ще не встигла роззнайомитися.
Ірина приїхала на Закарпаття з онукою та племінницею.
– Молодша сестра померла. 5-річна мала лишилася. Куди її? Зять воює. У перший же день забрала дітей і поїхала. Доїхала до Львова, а звідти на Закарпаття. Бачили в інтернеті телефон голови сільради. Набрали. А він: "Приїжджайте, знайдемо місце".
Ірину з дітьми поселили у старому будинку. Господарі виїхали на початку 2000-х.
– Даху не було. Дошки з підлоги покрали. Але за перші два дні сусіди допомогли. Електроплитка така собі, тому консервувати не можу. Щодня хтось приносить дві-три банки огірків чи варення. Кажуть, якось треба зимувати. У новинах говорять, що буде найважча зима.
Наступного разу зустрічаємося в черзі в ЦНАП. Ірина хоче перевірити свої дані – жодного разу ще не отримувала допомоги як ВПО.
– Мене знайшов попередній власник квартири. Сусідка зателефонувала, що вдерлися мародери. Двері відкриті. У коморі побачила банки. Їй привезли огірків, а банки в гаражі побило після прильотів. Попросила позичити 20 на консервацію. Кажу, щоб брала усе, що треба. У мене і продукти сховані були, мародери не знайшли. Треба ж зимувати.
2 
1
Комментарии