Живі гроші

Тамара Петрівна живе неподалік. Із сусідами часто ділиться цікавими рецептами й порадами.

– Попадали яблука – не біда. Ти їх збери, покриши дрібненько, засип цукром і простерилізуй у банках. Буде на зиму начинка для пиріжків, – рекомендує.

Буває, нарве на дачі шипшини чи калини і роздасть сусідам. Каже, чаї з них помічні в разі застуди. Ніколи не скаржиться на мізерну пенсію. Коли запитують, як справи, з усмішкою відповідає: "На висоті!"

Уряд торік оголосив про монетизацію субсидії. Тамара Петрівна тішилася.

– Це ж живі гроші. Тепер зможемо економити газ і ще й зароб­ляти. Топитиму дровами грубку. А за зимову субсидію зможу мікрохвильовку купити.

Жінка збирала хмиз у дворі, зв'язувала його в акуратні пучки.

– Буде на розтопку, – пояснювала.

Найняла робітників, щоб на дачі зрізали та привезли додому старі дерева. Потім заплатила, щоб порубали дрова.

– Хоч і витратила 3 тисячі, та все ж це дешевше, ніж газом топити, – казала.

У квітні Тамара Петрівна привезла додому мікрохвильовку.

– На дачі сухостою вже немає. Тому восени доведеться замовляти машину дров. Грубки з газовим котлом не зрівняти. О п'ятій ранку прокидалася, щоб розтопити. Та я люблю живий вогонь: слухаю, як дрова потріс­кують, – і веселіше стає.

Днями зустріла Тамару Петрівну. Причепурилась і нафарбувала очі. Я подумала, що зібралася на якусь урочистість.

– Та яке ж там свято. До юриста на консультацію поспішаю.

Виявилося, що їй потрібно повернути державі 4 тисячі гривень, бо не користувалася газом.

×