Комсомольцев вынуждали нести деньги в сберкассу

"В Ощадкасу вносим гроші — речі купимо хороші". Это лозунг еще лет 30–40 тому назад висел чуть ли не в каждом почтовом отделении Украинской ССР.

Постановление "Об учреждении Государственных сберегательных касс" Совнарком СССР выдал в декабре 1922 года. Советское правительство взяло на себя полную ответственность за сохранение денег вкладчиков. В следующем году первая трудовая сберкасса открылась в Москве, впоследствии в Харькове и Киеве. Вкладчикам предлагали 8–9% годовых.

Но люди после недавних инфляций и девальваций военных лет не спешили доверять свои деньги советской финансовой системе. Поэтому в 1920-х власть развернула массовую агитацию. Улицы советских городов запестрели призывами хранить деньги в сберкассах. Популярным был плакат с изображением спешащего мужчины и надписью: "Кто куда, а я в сберкассу". Сочинили даже "Сберегательный марш":

Для трудового класса поддержкою в труде

Является сберкасса — запасный фонд в нужде.

Чтобы привлечь клиентов, в 1924-ом трудящимся позволили делать даже мизерные вклады. Для этого можно было приобрести почтовые марки и наклеивать их на лист бумаги. Когда собиралась минимальная сумма — 70 коп., — листы сдавались в сберкассу. Там накопленные таким способом деньги фиксировали в сберкнижке.

В феврале-марте 1929-го устроили двухнедельник экономии, течение которого подробно освещала как центральная, так и местная пресса. Например "Красная Лубенщина" на Полтавщине.

Минимальная сумма вклада составляла 70 копеек

"Комсомолец! — было написано на 10-копеечной открытке 1932 года. — Состоишь ли ты вкладчиком сберкассы и вовлекаешь ли в нее своих товарищей?". А в 1935-ом во время агитационной акции представители трудовой и творческой элиты, которые были вкладчиками сберкасс, разъясняли рядовым гражданам СССР, почему они доверили свои деньги государству.

— Вклад в сберегательную кассу — вклад в нашу стройку, — заявил шахтер-рекордсмен Алексей Стаханов.

Правда, параллельно с ростом количества вкладчиков уменьшались проценты. В конце 1930-х по обычному вкладу насчитывали 3% годовых, а по срочному — не меньше 6 месяцев — 5%.

С началом войны людям было не до сбережений. Но в послевоенное время у них опять появились деньги, и агитация возобновилась. Плакат 1948-го: "Брось кубышку — заведи сберкнижку!" — советует человек в "сталинке" перепуганному дедушке в очках. Или другой, который появился двумя годами позже: "Накопил — и машину купил!" — держа в руке серую сберкнижку с гербом СССР на обложке улыбается водитель. Хрущевский период — 1956-й: двое юношей с сберкнижками в руках радуются новеньким велосипедам: "В сберкассе деньги копили — велосипеды мы купили!".

Во время послевоенных денежных реформ вклады вкладчиков сберкасс государство выменивало по более выгодному курсу, чем наличные, которые держали дома "в чулке". Расцвет советских сберкасс пришелся на времена Брежнева. Люди охотно открывали счета и регулярно пополняли их — собирали "на старость". Но экономика уже буксовала, потому проценты насчитывали незначительные: по обычному вкладу — 2% годовых, по срочному — 3%.

В 1988-ом сберкассы вообще отменили. Вместо них возник Сбербанк СССР.

Станислав ЦАЛИК

Про ощадну справу в нашій Богодарівці нічого й не чути. Є в нас учительство, є громадські організації, але вони нічого не роблять.

Тому й не дивно, що піяцтво в нас поширюється, що селянин свої зайві копійки не вносить до ощадної каси, а витрачає їх на самогон.

Чи довго так у нас пануватиме бездіяльність? Хто ж роз"яснить селянинові, як краще використовувати свої гроші?

За постановою головного управління ощадкас всі особи, що завербують на селі на протязі лютого і березня місяців нових вкладників, одержать комісійну нагороду по 18 коп. за кожного нового вкладника, що внесе не менше 2-х карбов.

Вербувальником може бути кожний громадянин, що проживає в селі, в тому числі і співробітники ощадних кас.

Покрово-Багачанське агентство і ощадкаса визначила на індивідуального вербувальника вкладників до ощадкас комсомольця Лапка Хв. На протязі 3-х день Лапко завербував 29 нових вкладників з капітал в 743 карб.

Жваво готуємося до проведення всесоюзного двохтижневика заощадження.

Лоро

Робітники зв"язку, вислухавши 23 лютого на своїх зборах доповідь про ощадження, ухвалили всім робітникам зв"язку стати вкладниками ощадкаси і викликати наслідувати їхній приклад робітників заводу "Комунар" і колектив робітників лісництва.

N23, 3 березня 1929-го

З 25 лютого до 15 березня цього року на Лубенщині провадиться всесоюзний двохтижневик ощадження.

Двохтижневик має на думці наблизити ощадні каси до широких кіл населення, особливо селянського, мобілізувати всі вільні кошти трудящих до ощадкас і масово залучати до ощадкас нових вкладників.

Успішно проведений двохтижневик дасть подвійну користь: дасть змогу вкладникові одержати прибуток зі своїх вкладів і одночасно зміцнить фінансове становище держави.

Кожний трудящий, що стає вкладником ощадкаси, тим самим звикає планово витрачати свій трудовий заробіток, уникати зайвих непотрібних витрат і одночасно стає свідомим вчасником великого соціялістичного будівництва.

Робітники, селяни і всі свідомі громадяни, що зацікавлені дальшим розвитком нашої промисловости і перебудування нашого сільського господарства, повинні стати на допомогу державі, даючи свої тимчасові вільні кошти через ощадкаси в користування державі.

Ощадкаса — кращий, надійний та певний хоронитель трудових карбованців і копійок; дає прибуток (відсотки — 8–9 коп. на карбованець на рік).

Ощадкаса — в суворій таємниці береже прізвище вкладника та його ощадження, що є на книжці.

Ощадкаса — певне і краще знаряддя в боротьбі з марнотратством і непродукційним витрачанням трудових коштів...

Ощадкаса — позичає тимчасово вільні кошти державі на піднесення сільського господарства та зміцнення соціялістичної промисловости.

Цілість вкладок в ощадних касах гарантує Радянський Уряд. Вкладник може у всякий час взяти свої гроші частинами або цілком, а також заповідати їх, кому побажає.

Трудящі - всі до лав вкладників ощадних кас.

У с. Слюзівці-Самусі, Оболон. р., нічогісінько не робиться для популяризації ощадної справи. Хоч би хтонебудь зробив доповідь або збори улаштував у цій справі. Листоноша Гаркуша хоч і завербував щось з 10 вкладників, але тільки з-поміж членів президії сільради і управи споживчого товариства. А широкі селянські маси де?

Троянда

N23, 3 березня 1929-го

×