Збірну України мав би очолити француз Лоран Блан

 

Було двоє кандидатів на посаду головного тренера збірної України – швед Свен-Йоран Ерікссон та українець Михайло Фоменко. У вас є пояснення – чому саме вони?

– Немає. Я думаю, тут Федерація футболу заплуталася. Про перемовини з кандидатами – Шевченком, Реднаппом – оголосили публічно. Це неправильно. Нікому не цікаво, як господиня готує їжу. Важливий кінцевий результат. Так і тут: із ким ви домовляєтеся, скільки у вас кандидатів – другорядне питання. Головне – хто підписав ­контракт.

Нове керівництво ФФУ працює три місяці. Досі не зрозуміло, хто там приймає рішення. ­Чуємо протилежні заяви: президент говорить одне, його заступник – інше.

Фоменка знаю особисто, він працював після мене у сімферопольській "Таврії". Серйозний професіонал. Але гра його команд спрощена. Головна ставка – на дисципліну і раціональність у діях. Перемагати прагне завдяки системі гри. Концепцію ставить вище, ніж футболістів. Типовий послідовник Валерія Лобановського.

Гравці збірної України – це солдати, потрібні Фоменкові?

– Не сказав би. Який же Коноплянка – солдат? Євген розкрився у Рамоса, тому що іспанський тренер дав йому простору для імпровізації більше, ніж Безсонов. Тому у найяскравіших футболістів національної команди можуть виникнути проблеми під час роботи з Михайлом Івановичем.

Чи здатен Фоменко змінитися?

– Точно – ні. Тим більше, йому вже 64 роки.

Ерікссон – кандидат кращий?

– Порівняно з Фоменком – так. Насамперед через успіх зі скромним "Гетеборгом". 30 років тому шведська команда виграла Кубок УЄФА, тоді – дуже потужний турнір. Так, це давня історія. Але у Фоменка такого тріумфу у тренерській кар'єрі не було.

Недавно читав книжку Ерікссона. Людина із західноєвропейським підходом, непоганий менеджер, демократ, здатний розкрити сильні риси гравця. Наприклад, саме в нього аргентинець Верон грав у найкращий футбол у кар'єрі.

Але швед занадто довірливий. А інколи треба бути м'ясником. Ферґюсон, Капелло, Моуріньйо це вміють. Ерікссон – ні. Тому виходить, що Фоменко для гравців збірної України занадто жорсткий, а Ерікссон – недостатньо. Протилежні люди. І тут я не розумію логіку ФФУ у виборі типу тренера. Я можу вагатися між зеленим та чорним чаєм. Але не обиратиму між чаєм і сметаною.

Хто пробився до світової тренерської еліти останнім часом?

– Юрґен Клопп та Йоахім Льов. За національністю – обидва німці. За вчинками – далекі від стандартного німецького тренера типу Фелікса Магата чи ­Оттмара ­Гітцфельда. Клопп та Льов – представники "нової Німеччини", інтегровані у вільну Європу. Не дотримуються жорстких рамок у своїй професії, а залюбки імпровізують. Тому і збірна Німеччини, і дортмундська "Боруссія" мають свіже обличчя, а не є командами, для яких головне – виконувати накази головнокомандувача.

Кого з іноземних фахівців ФФУ проігнорувала?

– Француза Лорана Блана. Мені він імпонував ще гравцем – мислив на полі. А головне: французи, на мій погляд, найкраще адаптуються. Арсен Венгер асоціюється з англійським "Арсеналом", але він непогано працював і в Японії. А скільки французів досягли успіхів з африканськими збірними.

Блан на Євро-2012 дійшов до чвертьфіналу, хоча за добором виконавців Франція могла досягти більшого.

– А згадайте Францію до Блана. Він пожвавив команду, розвалену після Кубка світу-2010. Але основ­ну хворобу вилікувати на зміг. Проблема – у характері гравців. Переможна Франція кінця 1990-х мала серйозний внутрішній стрижень – Блан, Дешам, Джоркаефф, Пірес. Зараз він вимитий вихідцями з арабських країн, що становлять основу збірної. Блану забракло досвіду, щоб вирішити цю проблему. Але гулі він набив і був би дуже корисний для нашої команди. Сильну людину падіння мотивують, розпалюють професійну пристрасть, змушують працювати з подвійною віддачею.

Роберто Ді Маттео виграв Лігу чемпіонів у травні, а в листопаді був звільнений із лондонського "Челсі". Яким шляхом італійцеві рухатися далі?

– Важливо знати його оцінку того, що відбулося. Якщо Ді Маттео вважає, що Лігу чемпіонів ­виграв він, а не футболісти за сприятливих обставин, то не прогресуватиме. Думаю, до топ-­клубу нині його не покличуть. Клопп готовий вирішувати такі завдання, Ді Маттео – ні.

Основний критерій роботи тренера – прогрес його гравців. Так, як у Клоппа в "Боруссії". Робота Юргена капіталізує клуб, підвищує вартість футболістів.

Наскільки важлива селекційна робота? Чи може тренер домогтися постійного прогресу футболістів, якщо склад команди три роки не змінюється?

– Ні, це – неможливо. Прогресуватимеш, якщо змінюватимеш сере­довище. Хоча б частково. Гравця на піку треба продавати. Так, як зробив Алекс Ферґюсон із Кріштіану Роналду. А еталон для мене – робота Моджі та Беттеги в "Ювентусі". Вони збували футболістів, і залишалися на вершині.

Проблема в тому, що тренер завжди має спокусу залишити гравця, з яким досяг успіху. Тому у трансферній політиці вирішальним повинен бути голос спортивного директора. Він має відчути момент перебування футболіста на піку ціни і продати його. Я, наприклад, вважаю, що "Металісту" треба терміново влаштувати розпродаж. Інакше з Тайсоном чи Шав'єром буде ситуація така ж, як із Жажею Коельйо кілька років тому. Дають за Вілліана 30 мільйонів євро – треба "Шахтареві" погоджуватися. ­Негайно. Взимку. І підтягувати на його місце Дуґласа Косту.

Зараз в українському футболі яка ситуація? З'являється клуб і каже: я хочу посісти п'яте ­місце. Євро­кубкове. Щоб потім обіграти в Лізі Європи якихось македонців. На мою думку, 75 відсотків наших клубів, тобто 12 із 16 ­прем'єр-ліги, повинні думати не про очки, а про те, як вдало збути футболістів. До "Металіста"приїжджає ­"Аустрія" й виставляє на матч гравців 1993 року народження. Для чого? Щоб засвітити і продати.

Якщо наші клуби не повертатимуть хоча б 20 відсотків вкладених власником коштів – ­справи не буде. Я завжди, де б не працював, казав президентам: за три роки повертаю вам гроші. Де їх узяти? Тільки з продажу футболістів. Чому так кажу? Бо знаю: за два-три роки президент сам запитає: Олеже, а де мої гроші? Тому треба шукати тренерів, які покращують якість гравців.

Що найважливіше для тренера?

– Педагогіка. Тактика і фахівця з фізичної підготовки можна взяти до себе в штаб, і вони виконають свою роботу. Але спілкуватися з гравцем один на один маєш сам. Тренер повинен у будь-якого футболіста команди викликати симпатію, на ній будувати стосунки. Якщо цього не буде – крах. Так, як вийшло у Валерія Газзаєва в київському "Динамо".

А як Моуріньйо йшов з "Інтера"? Плакав на плечі у Матерацці. Блохін у збірній теж грав на хороших стосунках із футболістами.

А як у нього буде в "Динамо"?

– Складніше. У збірній стосунки не засмоктувала рутина. У "Динамо" ж не вибудувана вертикаль: президент – генеральний директор – тренер. Резо Чохонелідзе є, але не видно – на що він впливає. Треба підшукати толкового західного менеджера. Проблема "Динамо" всім відома. Якщо ти для мене щось зробив, я триматиму тебе в клубі – незалежно від твоєї здатності працювати добре зараз.

"Динамо" треба знизити планку претензій. Геннадій Турецький – тренер із плавання, який виховав олімпійського чемпіона Олександра Попова – розповідав, що завжди підопічних лякав перед тренуванням. Перед стартом – ніколи. Не казав: ти маєш виграти фінал. Навпаки: добре, що потрапив до фіналу, ти вже зробив, що треба. А тепер просто покажи, на що спроможний. ­Максимально знімав напругу.

Чим ризикував президент "Динамо" Ігор Суркіс, запрошуючи Блохіна?

– Якщо не вийде у Блохіна, тоді невідомо взагалі, хто може підняти "Динамо". Але клуб має підтримати Олега Володимировича трансферами: у кожну лінію треба по одному футболісту. Навіть воротарську – Шовковському вже 37. І купити міцного форварда, бо Браун Ідеє старається, однак не потрапляє в командну гру.

Було б добре, якби в "Динамо" було багато футболістів-пофігістів. Безвідповідальних. Вони б не заморочувалися і не розмінювалися на дрібниці. Просто грали б у футбол. Найкращий приклад – Олександр Заваров. Легкий по життю, він і у футбол так грав. Або Іван Яремчук. Прийшов із другої ліги, а за півтора року виступав на Кубку світу. Тому Блохін має створити відповідну атмосферу. Думаю, в дортмундській "Боруссії" вона саме така. І команда милує око грою. А в "Реала" – навпаки.

У цьому основна проблема Моу­ріньйо?

– Так. Занадто велика напруга. Вона тисне на них. Але при цьому "Реал" – головний фаворит на виграш Ліги чемпіонів. Втрачати їм нічого – така команда стає подвійно небезпечною.

Подібна ситуація в ПСЖ. Але тільки через гроші – дуже багато вкладено. "Челсі" пройшов цей шлях. Виграв Лігу чемпіонів, коли спала напруга й на них ніхто не ставив.

Де продовжить свою кар'єру Хосеп Ґвардіола?

– Цілком можливо, що в Англії. По-перше, там клуби фінансово потужні, здатні дати хороший особистий контракт і потрібних гравців. По-друге, англійський ­футбол відійшов від архаїчного стилю. Пройшов флангом, виконав навіс – такого вже немає. "Челсі", "Манчестер Сіті" намагаються грати комбінаційно. Цілком під Ґвардіолу. Не кажу вже про "Арсенал".

Але "Арсенал" із 2005 року нічого не виграв.

– У мене враження, що тренер ­Арсен Венгер давно працює не задля цього. Головне для ­нього – процес. Він, як художник. ­Малює картину, а закінчити не може. ­Придивляється й бачить, що треба покращити тут, а там – ще один мазок додати.

Що чекає на "Манчестер Юнайтед" після виходу на пенсію Алекса Ферґюсона?

– Це буде інший МЮ. ­Кращий чи гірший – не знаю. Але ­інший – ­точно.

А "Шахтар після Луческу?

– Буде важко. Занадто великий слід залишить румун. Він сам виріс за ці вісім з половиною років, які працює в Донецьку. Раніше думав про очки, про результат, було протистояння з "Динамо". Тепер його немає. Луческу зосередився на творчості – і команда грає.

Яка найдефіцитніша позиція в сучасному футболі?

– Правий захисник. На ній футболіст має поєднувати швидкість та витривалість. А таких – одиниці. Якщо швидкий, то не витривалий. І – навпаки.

×