78-річна Марія Оліфер наглядає за церквою в селі Горностайпіль Іванківського району Київської області. Живе в хаті через дорогу. Церкву відкрили 1986-го, одразу після аварії на ЧАЕС.
- Тут був такий мужичок, у лікарні робив завгоспом. Прийшов та й каже: "Як ти мені, Маріє, будеш помагати, то я за церкву візьмуся". Як стали її робить, то матеріали у двір до мене несли.
Своєю силою зробили церквушечку. Держава не дала ні копійки. Назвали її на честь Миколи чудотворця. Люди, які розуміють, кажуть: "У вашому храмі велика благодать". Уже від п'ятьох чоловік таке чула. Тільки батюшки в нас весь час міняються. За 26 років уже 16 їх переглянула. Хочуть же ж нормальний доход, а його тут немає. Як празник - то на службу душ до 50 приходять, а як неділя - дев'ятеро-десятеро.
А це батюшечка прийшов такий душевний! Узявся новий храм будувати. Дружина в нього з села Ваховка у Вишгородському районі. Говорю йому: "Як будуть там строїть церкву, то ви підіть туди, там вигідніше буде". А він: "Я у Ваховці служити не хочу. Бо я не буду там Олександр, а буду Сашенька. Мене там усі Сашенькою називають".
Марія Григорівна замикаю церкву на ключ. Іде до хати.
- Є в нас лікар, в Чорнобилі раніше працював. Купив хатку. А на вихідні до сім'ї в Бучу під Київ поїхав. Так наші алкоголіки й батареї познімали, і де які алюмінієві мисочки - все зчистили. Тепер, як ніч заступає, я в хаті замикаюся.
2 
1
Комментарии