Ван Ґоґ подарував своє вухо повії

У ніч на 24 грудня 1888 року голландський художник Вінсент Ван Ґоґ прибіг до будинку розпусти N1 у місті Арль на півдні Франції. Попросив покликати "дівицю Рашель". Коли та з"явилася, простягнув їй своє відрізане вухо:

- Бережи це як зіницю ока, - і зник.

"Поліція вранці знайшла цього чоловіка в нього вдома, у ліжку, майже без жодних ознак життя. Нещасного терміново доставили до лікарні", - писала арльська газета "Республіканський форум".

В Арлі Ван Ґоґ винаймав будинок зі своїм приятелем французьким художником Полем Ґоґеном. Часто пиячили та сперечалися на творчі теми. Доходило до сварок. Так було й того вечора. Розлючений Ван Ґоґ спочатку жбурнув у Ґоґена склянкою, а потім накинувся з бритвою. Той вивернувся й утік ночувати до готелю. Із відчаю Ван Ґоґ черкнув себе по вусі й відтяв його частину. Побіг до борделю, до якого вчащали з Ґоґеном.

Деталі цієї історії відомі зі слів Ґоґена. Є також версія, що насправді це він відтяв вухо приятелеві. Чому той поніс вухо повії Рашель? Вважають, що в нападі психічної недуги Ван Ґоґ не розумів, що чинить. Невдовзі він потрапив до гопіталю для душевнохворих. 1890-го під час чергового нападу хвороби художник-постімпресіоніст застрелився.

Наприкінці 1960-х у психіатрії з"явився термін "синдром Ван Ґоґа" - коли хворий, передусім на шизофренію, сам себе оперує або наполягає на операції.