Четвертий місяць у франкомовній канадській провінції Квебек тривають студентські протести. Молодь обурюється планами уряду підвищувати плату за навчання протягом п'яти наступних років на 250 канадських доларів, це 1944 гривні, щорічно. 24 травня поліцейські заарештували близько 700 студентів-мітингувальників. Напередодні сотні тисяч вийшли на вулиці, щоб відзначити 100 днів своїх мітингів. Махали червоними прапорами та синьо-білими – Квебека. На багатьох транспарантах гасло: "Нам не потрібне підвищення цін, нам потрібна власна держава!"
Дискусія про незалежність провінції загострилася у 1990-х. На двох референдумах думки розділилися майже порівну, але перемогли прихильники канадської єдності. Квебекці вважають, що відрізняються від канадців та американців не лише мовою, але культурно й ментально. Як і у Франції, тут поширені соціалістичні ідеї.
– Одна із притаманних нам рис – бажання жити в справедливому суспільстві, де нема прірви між багатими й бідними, де кожному доступна освіта й медицина, – каже місцева телеведуча Анн-Марі Дюссо
Стів КАНУЕЛЬ, 25 років, програміст, Монреаль:
– Відчуваю, що уряд таки досягне свого. Плата за навчання зросте. Але втратять значно більше, ніж зароблять. Молоді люди виїжджатимуть за кордон, де вчитися буде дешевше, або не вступатимуть до університетів. Політики задумаються тоді, коли рівень нашого життя впаде. Коли керівниками ставатимуть люди без освіти. Їх братимуть на роботу, бо не буде з кого вибирати. Від цього необдуманого закону постраждають не так студенти, як країна загалом. Нас ущемляють, бо ми франкомовні. У Торонто студентам жити набагато легше. Мають вищі стипендії, соціальні гарантії. Їм простіше влаштуватися на роботу. І все тому, що вони – англомовні. Вища освіта перетворюється для франкомовних на привілей, тоді як для англомовних – це право. Якби Квебек був незалежний, таких проблем не виникало би.
Філіп ТОРУН, 34 роки, вчитель, Лаваль:
– Якщо побуваєте в Канаді, а потім у нас, вас не залишатиме відчуття, що потрапили в іншу країну. Таке враження, що з Північної Америки ви перескочили в Європу. У кафе подають каву з круасанами, вивіски французькою, дівчата одягаються, як у Парижі чи Мілані, а не в Нью-Йорку. У нас навіть бізнес ведуть інакше – емоційніше й пристрасніше. Звичайно, хочеться зберегти самобутність.
Територія, яка є провінцією, ментально чи офіційно, приречена асимілюватися. З року в рік нам важче зберігати традиції і культуру. Оттава постійно тисне, намагаючись пом'якшити наші закони. То вимагають англійський дубляж, то відкривають ще англомовні школи, то дозволяють найматися на роботу в Монреалі без знання французької. У нашій школі сказали збільшити кількість годин англійської мови і літератури, інакше погрожували скоротити державні стипендії на навчання в університеті для найкращих учнів. Я не хочу, щоб хтось диктував, як жити мені й моїм дітям. Ми давно вже переросли федерацію. Люди не усвідомлюють себе канадцями. Потрібна принаймні конфедерація за прикладом Європейського Союзу, якщо не повний вихід.
Зоуї ЛОВЕР, 41 рік, кравчиня, Монреаль:
– Якщо на телебаченні йде ток-шоу про незалежність Квебеку, експерти постійно наголошують, що як країна він не буде економічно самодостатній. Що незалежності хочуть тільки через релігійні конфлікти, які відбувалися три століття тому. Але ми вже 30 років налагоджуємо свої канали торгівлі, шукаємо інвестиції. У 1980-х англомовні інвестори перелякалися, що ми здобудемо-таки незалежність і виїхали звідси. Мої батьки мали ательє. Шили пальта й жіночі капелюхи. Вони залишилися без покупців і постачальників тканин. Думаєте, спилися, заїдаючи біле вино равликами і цибулевим супом? Знайшли постачальників тканин із Китаю і покупців у США.
Квебек має достатньо талановитих людей, щоб існувати самостійно. Зараз в університеті багато наукових робіт присвячені розвитку провінції як незалежної держави. Якщо оголосити незалежність, новий уряд можна було б сформувати за два дні.
Мій син, економіст, не зміг поїхати на міжнародну конференцію, бо з Монреаля запросили тільки одного студента. А потім ще й сказали, що це має бути людина, яка зможе виголосити доповідь англійською. Нам набридло постійно озиратися на квоти. Таке враження, що в Оттаві спеціально намагаються стримувати наш розвиток.
Крістоф НІРІ, 54 роки, викладач, Квебек:
– Зараз посилюються сепаратистські настрої серед молоді. В умовах кризи всі сприймають це як можливість будувати щось абсолютно нове. Думають, що всі наші біди від того, що ми у федерації. Ці романтичні уявлення підтримують кілька сепаратистських організацій. Мовляв, якщо країна маленька, то всім живеться добре, – приміром, як у Монако чи Ліхтенштейні.
Я вже 30 років в гідроенергетиці. Знаю, що гроші на серйозні дослідження і дороге обладнання надходять з Оттави або Торонто. У нашого університету є кілька патентів, але коштів від них недостатньо, щоб продовжувати займатися наукою. Коли питаю студентів, чи готові на 10 років відмовитися від соціальних благ, які є зараз, заради будівництва нової держави – відмахуються від мене.
Хізер МАКЛАЙ, 29 років, економіст, Оттава:
– Я працюю в комісії, яка контролює ефективність використання бюджетних коштів. До кінця року Квебек отримає величезну дотацію. Вони дуже мало повертають у державний бюджет. Деякі підприємства там просто збиткові, але уряд підтримує їх задля збереження робочих місць. Не знаю, як ця провінція змогла б існувати самостійно. Навіть міжнародні кредити не дуже врятували б ситуацію, бо Квебек не має ресурсів. Решта провінцій стають економічно самостійніші, а Квебек – навпаки. Навіть іммігранти, хоч і вказують, що їдуть у Квебек, селитися там не хочуть..
Кліф САНДЕРС, 44 роки, власник прибиральної компанії, Торонто:
– Набридло, що квебекці постійно скаржаться, які вони нещасні зі своєю французькою мовою й культурою. То якийсь англомовний лікар приїде керувати в госпіталь, то книжки французькою надрукують гірші, ніж такі самі англійською. Щоб не провокувати зайвий раз, уряд на 20 відсотків знизив їм ціни на все. Якщо намагаються підняти плату за електрику чи, наприклад, навчання до рівня решти країни – одразу протести й бунти. Мені все одно: чи буде Квебек у складі Канади, чи збере валізи. Я навіть за те, щоб вони нарешті здобули незалежність. Не хочеться мати під боком бомбу уповільненої дії. Раптом там сформується терористична організація, як у Іспанії. Просто уряду треба придумати, що робити з тими людьми, які відокремлюватися не хочуть. Думаю, одного дня не дуже приємно буде вибирати громадянство – канадське чи гордої республіки Квебек.
У Квебеку найдешевша електроенергія
Якби Квебек був незалежною країною, його економіка посідала б 37-ме місце у світі, після Греції, — стверджує місцевий Інститут статистики. У провінції проживають близько восьми мільйонів людей. Її економіка дає 20,36% валового внутрішнього продукту Канади і є другою в країні після провінції Онтаріо. Однак за ВВП на душу населення Квебек сьомий із 13 провінцій і територій країни.
Найприбутковіша галузь промисловості — аерокосмічна. У ній працюють близько 260 компаній, зокрема літакобудівна Bombardier, виробники авіадвигунів Pratt & Whitney та Rolls-Royce Canada, підрозділ американської компанії Lockheed Martin, що випускає військові літаки. Інші великі галузі — фінанси, страхування, нерухомість і транспорт. Понад 100 тис. людей зайняті в комп'ютерній індустрії та оптиці. Переважна більшість населення працюють у сфері обслуговування.
У провінції 60 гідроелектростанцій, завдяки численним річкам. Вони належать найбільшій у світі гідроенергетичній компанії Hydro-Quе?bec, підпорядкованій уряду провінції.
2 
1
Комментарии