Віолончеліст і диригент Мстислав Ростропович із дружиною, оперною співачкою, примою московського Большого театру Галиною Вишневською 15 березня 1978 року в паризькому аеропорту "Шарль де Ґолль" чекали на продовження віз. І тут із випуску новин дізналися, що їх позбавили радянського громадянства.
Утиски зіркового подружжя в СРСР почалися 1969-го. Обоє відкрито підтримували письменника-дисидента Олександра Солженіцина. Він жив на їхній дачі біля Москви. Ростроповичу й Вишневській скасовували тури та концерти, припинили записи платівок. Митці написали відкритого листа генсеку ЦК КПРС Леонідові Брежнєву: "В останні роки навколо нашої сім'ї створилася нестерпна обстановка цькування і ганебного обмеження творчої діяльності, ігнорування нашого мистецтва. Ми багато разів письмово зверталися до Вас із проханням про допомогу, але відповіді не отримували. Не бачимо виходу з трагічного становища, просимо Вашої вказівки про дозвіл на виїзд із двома дітьми за кордон".
1974 року їм видали виїзні візи. Офіційно - на тривалі зарубіжні гастролі. Увесь цей час Ростропович диригував Національним симфонічним оркестром у Вашингтоні, грав у провідних філармоніях світу. А Вишневська виступала на кращих оперних сценах. 1984-го видала книжку "Галина", яку одразу переклали кількома європейськими мовами. У ній критично описала життя в Радянському Союзі.
За рік до розпаду СРСР Мстиславу Ростроповичу й Галині Вишневській повернули радянське громадянство.
У шведського короля на маскараді вистрілили з пістоля
До стокгольмської опери 16 березня 1792 року шведський король Густав ІІІ приїхав на костюмований бал-маскарад. За годину до опівночі на нього чекала вечеря. Її монарх провів у товаристві кількох фаворитів-офіцерів. Під кінець трапези паж подав Густаву ІІІ листа. Анонім у ньому запевняв, що на короля готують замах. Але той відмовився скасувати бал й одягнути під одяг панцир - боявся здатися боягузом.
- Якщо я злякаюся, то чи зможу правити? - промовив і пішов обирати маскарадний костюм.
Король накинув на плечі венеційський плащ, з-під якого проглядав хрест ордена Серафимів. Таку відзнаку мали лише члени монаршої родини. Одягнув капелюха з білими перами. До нього було пришито білу маску. Близько півночі Густав і його свита ввійшли до повної людей зали. Раптом його оточили змовники - колишній офіцер королівської гвардії Якоб Юхан Анкарстрем, графи Горн і Ріббінґ. Вони впізнали короля за орденом.
- Доброго вечора, прекрасна маско! - звернулися французькою.
Анкарстрем зайшов до монарха ззаду й вистрілив із пістоля у спину. Музика грала так гучно, що постріл сприйняли за феєрверк. Маскарад тривав.
Медики оглянули короля вже у палаці. Намагалися витягнути кулю. Та вона виявилася начиненою іржавими цвяшками. Через 13 днів розпочалося нагноєння рани. 29 березня, за кілька годин до смерті, Густав ІІІ продиктував заповіт про передачу влади регенту й уряду опікунів до повноліття сина - принца Густава Адольфа.
- Я хочу поспати, трохи відпочинку мені не завадить, - були останні слова короля.
За три роки до того Густав ІІІ змусив ріксдаґ, шведський парламент, прийняти акт, що давав королеві майже необмежену владу. Це й стало причиною змови дворян із двох головних партій - "Капелюхів" і "Ковпаків". Зі смертю Густава ІІІ, гадали вони, з абсолютною владою монарха буде покінчено.
Якоб Анкарстрем не зізнавався у скоєному, допоки проти нього не почали свідчити спільники. Їх вислали у вигнання, а вбивці присудили відрубати голову.
"Зараз, коли в голодних місцях їдять людей, а на дорогах валяються тисячі трупів, ми можемо провести вилучення церковних цінностей із безжалісною енергією"
написав вождь більшовицької Росії Володимир Ленін 19 березня 1922-го в секретному листі до членів Політбюро РКП(б). Просив у жодному разі не знімати копій, а помітки робити на самому документі. У духовенства планували забрати цінностей "на сотні мільйонів золотих рублів, а може й декілька мільярдів". Після такого уроку, зазначав Ленін, "ця публіка ще кілька десятиліть не думатиме про опір". Лише 1922-го без суду та слідства знищили близько 15 тис. духовних осіб.
9980
кілограмів важила найбільша британська бомба Grand Slam. Її вперше скинули 14 березня 1945 року - на місто Білефельд у північно-західній Німеччині. Бомбу завдовжки 7,74 м міг нести лише спеціальний бомбардувальник Avro Lancaster (на знімку її вантажать для прикріплення до нього). Якщо бомбу не змогли б скинути з літака, то мали обов'язково повернути на базу. Вибухову речовину торпекс для неї готували місяць. Усього виготовили 41 Grand Slam.
19 березня 1866 року з порту англійського міста Ліверпуля вийшов трипалубний корабель "Монарх морів" (на знімку) й узяв курс на Нью-Йорк. На борту перебували 738 пасажирів. Відтоді судна ніхто не бачив. Зниклим безвісти його визнали 1880-го. Корабель перевозив із Європи прихильників секти мормонів, так званих "Святих". "Розкішний транспорт, великий, просторий, новий та чистий", - описував судно один із пасажирів, що раніше плив ним до Америки.
4-річний син британського рок-музиканта Еріка Клептона й італійської акторки Лорі дель Санто 20 березня 1991 року випав із вікна нью-йоркської квартири матері на 53 поверсі. Пам'яті сина Клептон присвятив пісню Tears in Heaven - "Сльози на небесах".
20 березня 1669 року в Корсуні на Черкащині на генеральній козацькій раді старшина на чолі з гетьманом Петром Дорошенком (на портреті) ухвалила перейти під протекторат турецького султана. На вірність правителеві не присягали, як це зробив Хмельницький під час Переяславської ради. Через п'ять років гетьман зрікся турецької протекції. 1676-го Дорошенко присягнув московському цареві та став воєводою В'ятки.
3 
1
Комментарии