Побилися священики різних конфесій

П'ятниця, 8 лютого, 15.31

– Хороший песик, іди собі, іди, – бурмоче до рудого собаки 47-річна Світлана Сипко, притискає до грудей бежеву сумку. На жінці приталене світле пальто, на шиї червоний шарф. Стоїть на перетині вулиць Мироненка і Тимірязєва в Полтаві. Невеличка дворняга заглядає в очі, шерсть у багнюці. Тричі оббігає довкола жінки, ще раз нюхає чоботи й відбігає.

Світлана переходить дорогу, на крик озирається.

– Пошла вон, сволочь, пошла! – кричить жінка, років 40 на вигляд.

Рукою тримається за литку, з якої стікає кров. Поруч верещить дівчина в чорній куртці. Рудий собака гарчить. Кидається на дівчину, хапає її за ліву ногу, кусає за руку. Дівчина відбивається сумкою.

– Мамочка, як болить, – плаче дівчина.

Собака за кілька метрів наздоганяє літню жінку, кидається їй на ноги, кусає.

Цього дня рудий вуличний пес покусає 35 полтавців. З сьомої до восьмої вечора до травмпункту звернуться 28 людей. Усі живуть у Київському районі міста. У суботу покусаним зроблять щеплення проти сказу. Вакцину завезуть із Харкова. У Полтаві її запасу не було. Наступні дні місто патрулюватимуть міліціонери, комунальники, працівники управління з надзвичайних ситуацій, ветеринари.

За чотири дні пес покусає 47 людей, з них 11 дітей. Спіймають його в неділю

А в цей час:

45-річний Олексій Придаток із хутора Степ Калинівського району Вінниччини викладає зі старого холодильника поцвілі листки капусти і присохлий рис, з якого дружина Оксана мала приготувати голубці.

– Три тижні тому мене покинула. Набридло їй жити серед поля, у нас всього лиш три сім'ї залишилося на все село. Ні до кого не заговориш, ні магазину, ні лікарні. Відколи ці сніги, то лише три дні тому дорогу прогорнули, – каже Олексій. – Ще й страшно Оксанка ревнувала. Заманювала до райцентру, до Козятина жити. Але в мене тут коні, корова та пара свиней. ­Восени маємо роботу на цукровому заводі. 18 тисяч отримав за сезон. Так жінка на ті гроші свої борги позакривала і меблі купила у свою квартиру в райцентр.

На столі лежать недоїдена тюлька та сало, стоять банки з хроном і консервованим перцем.

– Відколи жінка втекла від мене, практично нічого не готую. Того й каструлі всі блищать. Сьогодні розморожу холодильник, бо стільки льоду намерзло на курячому філе і пельменях. Треба хазяйку. Будь-кого прийму за дружину. Аби погодилася жити в цій глушині.

52-річний Дмитро Шевченко з Черкас телефонує рідній сестрі за батьком 42-річній Галині Коваленко. Шукав її 15 років. Знайшов у місті Бориспіль під Києвом через соцмережу "Одно­классники".

– Доброго дня. Я телефоную з Черкас. Моє прізвище Шевченко. Скажіть, ваше дівоче було таке саме? – запитує Дмитро Михайлович.

– Так, – відповідає жінка.

– Я тебе довго шукав. Бо ти моя рідна сестра і в нас з тобою один батько. У кінці 1990-х він мені розповів, що в нього є дочка від першого шлюбу. Якщо я маю бажання, то щоб розшукав. Сказав приблизно, де жили. Я зареєструвався в "Одноклассниках". Хлопці й дівчата ігнорували моє прохання піти на потрібну вулицю. ­Потім вийшов на одного чоловіка, де він писав, що може поїхати туди. Але виявилося, там уже давно живуть інші люди, – розповідає.

– У мене сьогодні весь день було дивне відчуття, – відказує Галина Михайлівна. – Рада, що ти мене знайшов, бо все життя мріяла про брата чи сестру.

Активіст партії "Свобода" 25-річний Євген Карась готує вдома в Києві спагеті. Промиває холодною водою, потім мастить маслом.

– Зазвичай обід готує мама, але сьогодні не було чого їсти. Прибіг голодний, як вовк. Тому купив те, що найшвидше вариться, – пояснює.

Євген до обіду нічого не їв, бо був на засіданні в Київраді. Воно тривало з 10.00 до 14.00. ­Тамтешні охоронці звинуватили його в тому, що хотів пронести кухонного ножа з дерев'яною ручкою в залу засідань.

– Насправді це я сам їм його віддав у руки, коли проходив через металодетектор. ­Напередодні не ночував удома, стеріг Гостинний двір. ­Ножем краяв їжу, – пояснює.

Депутати Київради звернулись до міліції, й після засідання під дверима фойє на Карася чекали четверо правоохоронців. Повезли в Шевченківський райвідділ, що розташований за кількасот метрів.

– Міліціонери розуміли, що це – спекуляції політиків, тому зібрали пояснення в мене, свідків та й відпустили, – каже Євген.

×