33-річна вінничанка Ольга Пращерук місяць стоїть у інтернет-черзі. Чекає сотню аркушів водорозчинного паперу формату А4. Його використовують у миловарінні. Виробляє папір єдина у світі фабрика в місті Індіанаполіс, США.
- Мило сама варю вдома, папір потрібен для декорування. Роздруковую на аркуш на принтері гарну картинку чи фото. Потім заливаю кількома шарами мила. Папір розчиняється, як тільки на нього потрапляє волога, а картинка лишається. Її видно, доки не змилиться брусок.
Такий папір продають аркушами, самоклеючими стрічками, рулонами. Одного аркуша формату А4 вистачає на 10 брусків. Купую через інтернет. Якщо замовляю сотню, виходить по 5 гривень за листок, якщо більше - дешевше. Оплачую наперед, замовлення чекаю місяць.
Фірма надсилає поштовий ідентифікатор. Ввожу цей код на сайті поштового сервісу і бачу, як посилка просувається в Україну зі Штатів. Коли отримала перший раз, здивувалася. Не думала, що папір такий тонюсінький, як папіросний, аж просвічується.
Мило почала варити рік тому, бо в мене алергія на косметичні гелі для душу, шампуні та мила. Беру луг, масла й барвники, змішую їх. Відбувається хімічна реакція. Заливаю у формочки.
Із есе "Черга" Євгенії Кононенко. Надруковане в книжці "Нариси української популярної культури". - Український центр культурних досліджень, Київ, 1998 р.
Слово "черга" відсутнє у словнику Гpінченка, так само, як і слово "очередь" відсутнє у словнику Даля.
Черга виникає на початку ХХ століття в містах по всьому світу. Основних причин три: дефіцит товарів чи послуг; погана організація обслуговування; бюрократична тяганина, що породжуватиме чергу, поки існуватиме бюрократія.
На "одній шостій суходолу" черги стояли довго, вперто і незламно. За всім: хлібом, молоком, індійським чаєм, нитками, колготками, постільною білизною, кришталем, золотими каблучками.
На головній площі радянської держави стояла її головна черга до Мавзолею, символізуючи абсурдність самого стояння в черзі.
Головна заповідь - не лізти без черги. Всі ми стоїмо, всім зараз важко, ми ще до перерви стояли. Коли хто-небудь починає принижено благати, мовляв, дуже поспішає, продавець демократично заявляє: "хай черга вирішує". І вже черга вирішує, чи відпустити кефір жінці на дев'ятому місяці вагітності. Іноді пустять. А іноді категорично заперечать, що всі тепер вагітні. Черга - то переважно злий, невблаганний соціум.
Черга - це втома, хоча нібито й не працюєш. А головне, це втрата часу, тимчасове випадання з буття. Лише дуже дисципліновані люди примудряються, стоячи в черзі, щось читати, і при тому усвідомлювати прочитане.
Чеpга-86 - це, звичайно, горілка - Горбачов боровся з пияцтвом.
Чеpга-87, перший почоpнобильський рік - "некиївські" продукти: тернопільські яйця, запорізькі овочі, заморожене м'ясо. Вважалося, що його заморозили ще до Чорнобиля.
Чеpга-88 - до ВВІРів за іноземними паспортами, а також за товарами, які вивозилися за кордон - переважно до Польщі - й там продавалися на базарах.
За рік усе вивезли, тому Чеpга-89 - за газетою "Известия", де друкувалися матеріали з'їздів народних депутатів СРСР, журналом "Огонек" та іншим друкованим словом, яке тоді було великою cилою.
Чеpга-90 - за золотом. Hаpод відчув, що за ідеологічними змінами підуть економічні і заквапився вкладати кошти.
Чеpга-91 - абсолютно за всім.
1992-й розпочався 4-5 годинними чергами до ощадкас, куди клали карбованці, а його закінчення ознаменувало кінець черг за товарами пеpшої необхідності, на які було "відпущено" ціни.
Чеpга-93 - за залізничними квитками на Москву, куди перемістилася - з Перемишля та Хелма - Мекка комерційних доріг.
Чеpга-94 - за візами до посольств, особливо до німецького.
Чеpга-95 - за житловими субсидіями.
3 
1
Комментарии