Горів Центральний універмаг в місті Луцьк

 

Неділя, 4 грудня, 10.55

Брюнетка, років 30, через вікно другого поверху Центрального універмагу в місті Луцьк викидає два пуховики й шубу. 10 хвилин тому в приміщенні почалася пожежа.

- Дим швидко заповнив увесь перший поверх, - каже очевидець Катерина Огороднік, 22 роки. - Натовп людей вибіг із ЦУМу на вулицю. Всі по мобільних викликали медиків і рятувальників. Приїхали дві пожарки, потім ще чотири і два бобика, три "швидких". Дорогу перекрили. Люди казали, що з другого поверху викидали золото й годинники в сумках. Дехто з продавців проривався назад усередину, бо там же дуже дорогі речі були, але еменесники нікого не пускали.

Подивитися на пожежу прийшли кількасот людей.

- До опівдня уже всі в Луцьку знали, що горить ЦУМ, - розповідає 42-річна Людмила Гроцька. - На Театральній площі людей було більше, ніж на концерт приходять. Продавці казали, що то підпал. Бо ЦУМ уже давно хочуть знести, щоб побудувати великий торговельний центр.

Вогонь загасять о 14.40. Він пошкодив 400 кв м першого й частково другого поверхів. Припускають, що загорілося через коротке замикання електропроводки. За це відповідальний власник ЦУМу й підприємці, які користувалися комп'ютерами та обігрівачами з порушенням правил пожежної безпеки

А в цей час:

46-річна Надія Болюх виходить із храму Пресвятої Богородиці у Львові. Цього дня вірні святкують Введення у храм Діви Марії. Зустрічає співробітника Миколу Нечая, 41 рік. Бере попід руки.

- Миколо, ходи до мене додому. Ти ж знаєш, шо на таке свято тре, щоб мужчина перший у хату зайшов. Здоровий, не бідний. Така традиція. А ти во, який файний. І машину маєш, і дачу. І діти гарні. Мо, і в мене життя краще буде. А ще сина тре накінець оженити.

Нечай усміхається.

- Та шо ви, не можу, - каже він. - До мене сьогодні теща має приїхати. Вона ж Марія, а я подарунок ще не купив.

- Йой, та не переживай так. Біля мене ж базар зразу є, щось купиш. А я коньяк маю вдома. Французький, оригінальний. По 50 до кави - і підеш собі, - говорить Надія Болюх.

- Ну, якщо коньяк є, то  гріх не зайти.

Оператор Кривоколінської гідроелектростанції на річці Гірський Тікич у Черкаській області 41-річний Анатолій Півторак виходить на дамбу. Підсаком виловлює сміття, що за ніч накопичилося біля загати. Кілька дровин та пластикових пляшок складає в білий поліетиленовий мішок.

- Бувало, й курей дохлих, котів кидають. Але це можна пережить. Люди розказували, що під час повені 1980 року річкою плавали дохлі свині й навіть собаки разом із будками.

Підпалює цигарку й виймає кілок, що був забитий біля берега. По ньому його попередник визначав рівень води. Встановлює новий, тесаний, із відмітками через кожні 10 см.

У п'ятницю станція виробила перший струм. Її відновили через 30 років простою.

Полтавка Ірина Бречко, 35 років, заповнює бланк заяви, який напередодні приніс зі школи №27 її син, 6-річний Павло.

- Бланки медсестра видала всім першокласникам, - говорить жінка. - У них сказано, що ми згодні передати інформацію про сина в Міністерство охорони здоров'я, якщо після щеплень у нього будуть якісь ускладнення. Пояснили, це роблять, щоб тримати процес вакцинації під контролем. Та я думаю, це через те, що по Україні вже багато дітей від прививок померли або стали інвалідами. Але ми відмовлятись від них не будемо. Якщо дитина подряпається, захворіє столбняком, що тоді робити? Хоч, чесно кажучи, прививатись так само страшно, як і не прививатись.

Ірина вдвоє згортає папірець, кладе до синового щоденника.

Чорнобилець 47-річний Олександр Гудований виходить на столичній станції метро "Хрещатик". Приїхав із міста Первомайськ Луганської області. Він – один із ліквідаторів, що 30 листопада оголосили голодування в Маріїнському парку навпроти будівлі уряду. Протестують проти відмови влади виконувати судові рішення з виплати збільшених пенсій.

- Искал для ребят таблетки, которые в Первомайске есть в каждой аптеке. Здесь же пришлось пройти пешком три станции метро, - говорить Олександр. - Мы же чернобыльцы, постоянно пьем какие-то лекарства - у кого-то давление, у кого-то сердце, диабет. Также покупал гигиенические помады, чтобы губы не трескались, сигареты, влажные салфетки, батарейки, пополнение счетов для мобильных.

Наступного дня дехто з голодувальників погано почуватимуться. Приїде "швидка", сімом надасть допомогу, двох через стан здоров'я відправлять додому.

Тарас Кобець, 26 років, піднімається двомісним витягом до початку гірськолижної траси на курорті "Буковель" у Карпатах. Одягнений у зелено-синій комбінезон, плетену шапку й захисні окуляри, тримає лижі. На майданчику виходить. Прямує до кафе. Замовляє глінтвейн.

- Приїхав, щоб першу лижню прокласти. Але моторошно, ноги тремтять. Так буває щороку, коли після літа на лижі стаєш. Щоб розслабитися, ковтну гарячого винця, - каже.

Допиває й прямує на лижню. Тричі хреститься й зі словами "Ну, з Богом" кидається вниз.

Тарас 10 років поспіль приїздить з Івано-Франківська до "Буковеля" на відкриття сезону. Каже, тоді найкращий сніг, хоч і штучний.

×