– Пусть вам не врут, что в России плохо. Свободная страна, здесь всем хорошо, – говорить дружині троюрідна сестра Євгенія з Москви.

Активно дзвонити у Skype почала наприкінці 2014-го. Пропонувала переїжджати до неї. Сказала, що працює капітаном поліції у головному управлінні Москви. Без проблем знайде нам роботу і житло. Відмовлялися кілька разів. Євгенія щоразу ставала настирнішою.

– Відкиньте патріотичну дурню. Просто у нас країна багатша. І зарплати вдесятеро вищі. За три роки зможете собі на квартиру в Підмосков'ї назбирати. Громадянство візьмете. І демократія у нас в нормі. На роботі спокійно про Україну балакаємо. Є й такі, що при начальстві жартують про російські війська у вас. І ніхто їм рота не затикає.

Наприкінці березня в гості до родичів дружини приїхала мати Євгенії. Нею передали сестрі сувеніри – чашку і календар із логотипом "Газети по-українськи". За тиждень Євгенія дзвонить жінці. Плаче:

– Начальник побачив чашку в мене на столі. Глянув в інтернеті, що то за газета. Тепер змушує пояснювальну писати і звільненням погрожує. Але не думайте, що мене утискають. Це якби справу завели. А так навіть внутрішню перевірку не почнуть, якщо чашку викину.

×