Додому

– Щось мені не сподобався останній фільм Тарантіно – "Одного разу в Голлівуді", – каже товариш. – Хочу переглянути його в російському дубляжі.

– Чому раптом? – дивуюся. Давно не доводилося чути нарікань на український дубляж.

– Я не проти українського. Просто цей фільм мені не зайшов, – пояснює.

– Мені теж, – підтакує другий товариш. – Мабуть, невдало підібрали актора, який озвучує Ді Капріо. От закриваю очі, слухаю його голос і – картинка в уяві не в'яжеться з кадрами на екрані.

– У Росії Ді Капріо говорить голосом Бурунова.

– Хто це?

– Із серіалу "Поліцейський з Рубльовки".

Мені це ні про що не говорить.

На показі фільму "Додому" у невеликому столичному кінотеатрі "Ліра" 24 листопада – повний зал. Ще хтось сидить у проході на сходах. Зібралися ті, хто не встиг на показ у більших залах. Того дня в Києві ще був показ у кінотеатрі "Жовтень" – там квитки розібрали заздалегідь.

У кримського татарина Мустафи на війні гине первісток Назім. Батько приїжджає до Києва, де опинилися обидва його сини після анексії Криму, щоб повернути молодшого Аліма додому, а старшого – поховати на півострові за мусульманськими традиціями.

– У вас напис на кофті збігається з назвою фільму, – каже мені чоловік у холі.

На білому контурі мапи України написано home.

– Справді, – відповідаю. – Я й не зауважив.

– І мапа – з Кримом.

Після фільму зустрічаю приятеля, якому не сподобався український дубляж Тарантіно.

– Ходив на фільм "Додому", – кажу.

– Ні, не чув.