Обережність на грані зі слабоумством
Західні політики люблять напускати туману невизначеності, коли це стосується постачання зброї - і це зрозуміло. Однак коли невизначеність і слабкодухість звучить у політичних заявах - це породжує сумніви у їхній готовності протистояти спільному ворогу. Що відбувається?
Те, що американці полюбляють грати в "туман інформаційної війни", ми давно знаємо. Це було з Гаймарсами, це було з гаубицями, це було з танками і так було з літаками. Врешті-решт все сталося, йде у правильному напрямку, і, поза всякими сумнівами, ця підтримка дійсно потрібна.
І навіть певна логіка в тому тумані є - це збереження мережі поставок, її убезпечення від потенційних атак військового та невійськового типу, збереження елементу несподіванки, і багато інших міркувань.
Проте є конкретні аспекти - насамперед інформаційні і політичні, - де така невизначеність неприпустима. Де треба чітко тримати свій курс, підживлювати свій наратив та підтримувати союзників. І ось тут оступитися дуже просто.
...це вже не виглядає як "туман війни". Це виглядає як ціла купа людей в красивих ділових костюмах, які в цьому тумані загубилися і яким від цього страшно. Це не лідерство, це невпевненість і страх
Тож коли Ллойд Остін заявляє про те, що Україна "зможе перемогти і без далекобійної зброї", і приправляє це ще й непевністю стосовно того, чому північнокорейські війська перебувають на території Росії - це вже не виглядає як "туман війни". Це виглядає як ціла купа людей в красивих ділових костюмах, які в цьому тумані загубилися і яким від цього страшно. Це не лідерство, це невпевненість і страх.
Ось так іноді політики, які на висоті свого польоту виглядають як яструби, зблизька виявляються пофарбованими голубами.
Коментарі