Незвичний смак класичної страви. Готуємо ризотто з буряком

Якщо хочете порадувати рідних або здивувати гостей, цей рецепт стане у нагоді

У свій вихідний порадуйте рідних або гостей незвичної стравою – італійським ризотто з українським акцентом. Готується швидко та досить просто, а смакує просто неймовірно!

Інгредієнти

100 г рису арборіо або карнаролі

1 цибулина шалот

15 г оливкової олії

35 г білого сухого вина

350-400 г бульйону

15 г вершкового масла 82.5%

40 г пармезану

50-70 г горгонзоли

печені шматочки груши

Приготування

На пательню наливаємо оливкову олію, трохи розігріваємо, додаємо рис та очищену цибулину. Постійно помішуючи, злегка прогріваємо рис. На початку від олії рисинки стають більш прозорими, а потім біліють – ось це нам і потрібно.

Додаємо вино та випаровуємо його.

Потім додаємо частинами в 4-5 прийомів по ополонику гарячого несолоного бульйону (можна брати курячий або овочевий – я, наприклад, робив з лушпиння спаржі). Рис, помішуючи дерев'яною лопаткою або ложкою, потрібно довести до стану, коли вийде частина крохмалю із зерен, який стане основою для соусу.

Важливо не розламати зерна рису – вони повинні залишатися цілими. Слідкуйте за тим, щоб рис завжди був в рідині і ні в якому разі не смажився. Також стежте, щоб не було рису з боків ємності. Орієнтовно за 18 хвилин готування рису зерна розварюються, збільшуються і стають по краях знову прозорі.

Ми пробуємо рис на зубок або розминаємо між пальцями – повинна залишитися ледь щільна серединка, яка ділиться на 3-4 маленькі ще щільніщі білі частинки. Рис практично готовий.

Додаємо наприкінці для незвичного кольору випареного соку (100 г соку буряка, 25 г вина та чебрець – змішати і довести до кіпіння). Також можна додати зерна ванілі.

Далі доводжу кількість рідини вже практично до соусу, додаю шматочок масла і знімаю з вогню. Довожу до розчинення і потім додаю попередньо натертий сир пармезан.

Слідкуйте, щоб дно пательні не було занадто гарячим – сир може пристати до дна в такому випадку.

Вимішую сир до повного його розчинення, пробую на сіль – зазвичай сиру досить, перевіряю ризотто на "хвилю": лопаткою проводжу по дну і дивлюся як рис разом з соусом рівномірно стікають, повертаючись в рідкуватий стан. Рис повинен бути злегка щільний, трохи сируватий, приємно твердий на зубок, в рідкувато багатому, шовковистому соусі, але не стікає з рисинок на тарілці.

Тут саме час додати шматочки горгонзоли та печену грушу. Буде неймовірно смачно!

Оригінал