"Подарунки" Путіну на день народження: від вбивства до енергетичної кризи

Президент РФ утішається і вихваляє Газпром

7 жовтня 2006 року вбили Анну Політковську. Путін тоді публічно висловився про цю трагедію тільки на четвертий день, 10 жовтня. Відповідаючи на звинувачення в причетності російської влади до загибелі Політковської, він заявив, що вбивство журналістки "нанесло России больший урон, чем ее публикации". І додав: "Она была известна в журналистских и правозащитных кругах, но ее влияние на политическую жизнь в России было минимальным".

Путін відразу ж знайшов замовника. Виявляється за вбивством Анни Політковської стоять люди, які хотіли зашкодити Росії, що це "сакральна жертва": "У нас есть достоверная информация, что некоторые люди, скрывающиеся от российского правосудия, давно вынашивают идею принести кого-то в жертву, чтобы навредить России, создать волну антироссийских настроений в мире".

Ідею Путіна миттєво підхопив і поніс у маси генпрокурор Чайка, який пояснив, що вбивство Політковської мало на меті: "Дестабилизацию обстановки в стране, изменение конституционного порядка, формирование в России кризисов, возврат к прежней системе правления, когда всё решали деньги и олигархи".

Що ж до замовника вбивства, то це, як вважає прокуратура, — "человек, живущий за границей и лично знакомый с Политковской". Прізвище Березовський Путін і Чайка не називали, але всі й так усе правильно зрозуміли. Правда, ніякими матеріалами справи не вдалося пристебнути Березовського до офіцерів столичного управління МВС і чеченців, які були засуджені як безпосередні організатори та виконавці вбивства. Але реального замовника вже ніхто не шукав. Тим більше, що будь-який слідчий чудово розумів, що в процесі реального пошуку неминуче вийде не на Березовського, а на керівництво Росії.

Оскільки 7 жовтня ще й день народження Путіна, то вбивство Політковської деякі коментатори назвали подарунком йому на день народження. Цьогоріч на честь дня народження Путіна начебто нікого поки не вбили, зате справжнім подарунком російському президентові стала енергетична криза в Європі.

6 жовтня президент Росії Володимир Путін провів у режимі відеоконференції глобальну нараду з енергетичних питань, на якій пояснив Європі, як Росія поводитиметься щодо неї. Впродовж двох годин Путін почував себе володарем дум у всій Європі.

У нараді навіщось брали участь російські губернатори та міністри, але те, що казав Путін, до них не мало щонайменшого стосунку, оскільки Путін звертався виключно до Європи. Він її сварив по-батьківськи. За "помилки", за відмову від російського газу. І тут же гладив по голівці, жалів її, таку змерзлу та голеньку, обдурену американцями та підступними вітряками, які так підвели європейців у безвітряне літо. Як порятунок, Путін акуратно підсовував Європі "Північний потік-2", мовляв, дивися, Європо, яка в мене є симпатична труба, тільки понюхай, як смачно пахне, спробуй, тобі обов'язково сподобається.

Багато хто з європейських лідерів сприйняли слова Путіна з глибоким розумінням. Сербський лідер Вучич захоплено відгукнувся про російського президента: "Путин — делатель королей". Повністю солідаризувався з путінською критикою Євросоюзу очільник Угорщини Віктор Орбан, за що вічний мешканець російського телевізора Ігор Коротченко запропонував обрати Орбана президентом Євросоюзу.

Путін купався у хвилях газової кризи, і разом із ним у них плескалися учасники та ведучі російських ток-шоу. Відкриваючи програму "60 хвилин" від 6 жовтня, Ольга Скабєєва радісно закричала: "В Брюсселе посчитали, сколько умрет в Европе от холода".

Як вважала Скабєєва, помре багато, і Скабєєву це привело в стан близький до ейфорії, яка виплеснулася з організму телеведучої та заполонила весь простір студії. Завсідники цього шоу ненависті на радощах подобрішали і почали шукати шляхи порятунку не лише для Європи, але навіть і для України, якій ті ж самі люди зазвичай бажали загибелі.

Уже згаданий вище "експерт" Ігор Коротченко придумав для України шанс: "Пусть Зеленский приедет в Кремль, встанет перед Путиным на колени, протянет ему нагайку и попросит: "Секи меня! А Путин немного постегает его и простит".

Ця картинка в дусі садомазохізму так збудила "експерта" Коротченка, що він довго не міг заспокоїтися й усе повертався до теми екзекуції уклінного президента України.

І навіть Жириновський, у якого в звичайному стані милосердя, як води в пустелі, тут раптом вирішив простягнути Україні руку допомоги, заявивши: "Да, голод неизбежен — у вас будет Голодомор, который вы же и устроите, как в 1932 году — у вас там в чека работали одни евреи и украинцы, а вы все на русских валите! Но мы вас спасем — пригоним железнодорожные составы и вывезем вас на Дальний Восток! Будете там жить и работать!"

Глибинний народ Росії, за задумом організаторів подібних шоу, повинен відчувати величезне щастя, що живе в країні, де немає масових смертей від холоду, як у Європі. І нехай народ мре від ковіду, нехай у багатьох у будинках немає ніякого газу, а до туалету доводиться бігати надвір, але ж у цій Європі, як розповідає телевізор, узагалі ніяких туалетів немає, навіть у дворі, та й навіщо їм туалети, коли в них у Європі їсти нічого. І тут глибинний народ Росії повинен відчувати почуття вдячності до Путіна, який забезпечив йому, глибинному народові, таке щасливе життя й убезпечив від європейських жахів.

А щодо дня народження Путіна, то я бажаю йому зустріти свій ювілей у теплій і комфортній тюремній камері, де-небудь у Західній Європі. Як гуманіст, я не бажаю Путіну відбувати залишок днів у російській в'язниці. Особливо йому слід уникати саратовської тюремної лікарні, де, за останніми відомостями, з ув'язненими коять усілякі неподобства.

Оригінал