Прапор на ДАПі й на трусах Усика – не одне й те ж

Бокс – це не про національні досягнення. Це про шоу і великі гроші

Я, мабуть, тупий. Ось просто з погляду логіки. Поясніть дурню на пальцях. І закриємо тему. Я лише про докази.

Усі гроші за бій отримали організатори - англійці. Три або п'ять мільйонів отримав Олександр Усик. Скількись отримає його команда, ведучий, рефері, судді. Гроші з трансляції заробив російський "РенТВ". У тому числі і на українцях. Так, десять тисяч осіб, що обертаються у нашому колі в фейсбуку, принципово дивилися десь на "Нетфліксі", але 90% тих, хто в фейсбуці не сидить - дивилися на "РенТВ", сто відсотків.

Поясніть мені, тупому - чому це національна перемога і гордість України?

Ось, президент Володимир Зеленський пише: "Україна повертає своє! Чемпіонські титули WBA, IBF, IBO, а також WBO – знову, як це і має бути, належать українцю!" Що ти несеш... Що ти, заради Бога, несеш... Хто тобі сказав, що чемпіонські титули повинні належати українцю? Європейський суд з прав людини виніс таке рішення? Міжнародний трибунал? Сесія ПАРЄ?

Ніхто? Це ти сам так вирішив?

Ну, тоді давайте я вам перекладу, Володимире Олександровичу, що ви сказали, зі зрозумілої мови дворової лавки на незрозумілу мову дипломатії, якою ви і зобов'язані спілкуватися.

Президент країни на своїй офіційній сторінці пише - "Ми ох**нні! Ми кращі за всіх! Англія, смокчи! Пикою не вийшли ще, щоб нашими чемпіонськими поясами володіти! Повернули в рідну гавань!"

Я не знаю, як в КВК. Але в спорті має бути взаємоповага між суперниками.

Поясніть президенту, чи що.

Якщо Україна повернула своє - як я можу скористатися українським народним надбанням? Ну, поносити їх. Помацати. Їх десь виставляють? Належать музею? Народу?

Або тільки Усику?

Коли відбудеться реванш, а він відбудеться, і титул знову піде - ну, для простоти експерименту, скажімо, в ту ж Британію - і Борис Джонсон напише - Британія повернула своє! Чемпіонські титули, як це і повинно бути, належать англійцю! - як, норм буде? Україна пикою не вийшла, пояси мають бути у нас, суперменів.

Екстраполюйте. Завжди екстраполюйте.

І ось ще що я зрозуміти не можу. Скажіть мені. Через сім років після Революції гідності. Український прапор на матні і національні кольори на боксерках - це дійсно все, чим є зараз пишатися країні? Це дійсно привід для національної гордості? Ось саме це - дійсно привід для гордості? Все, більше нічого?

Ось у Джошуа не було британського прапора на матні. Він менший патріот своєї країни? Або у Британії менші досягнення? Або вони Батьківщину, падлюки, не люблять, так, як ми? Або що?

Національні символи на калитці спітнілого хлопця і смердючі кеди після години посиленого фізичного навантаження - це точно саме те, чим треба пишатися?

Ви точно правильно інтерпретуєте слово "гідність"?

Це - комерційний бій. Бокс - це взагалі не про національні досягнення. Це про шоу. І великі гроші в цьому шоу. Гігантські гроші. Як і будь-яке інше шоу. Як КВК, наприклад.

Якщо Володимир Зеленський наступного разу вийде на сцену в латексі, але з українським прапором на стегнах, почне розповідати про країну-порноактрису, переможе в якомусь чемпіонаті КВК і станцює гопака - це буде національним досягненням, я правильно розумію?

Проблема тільки в тому, що він без прапора це робив, а Усик з прапором - я до вірних логічних висновків приходжу?

Я от не пам'ятаю, чи був у Еріка Моралеса або Менні Пак'яо, мексиканський прапор на трусах. Але, навіть якщо б вони обвішалися прапорами з ніг до голови, то останнє, що мені приходило б в голову, дивлячись на бій - це їхати в Мексику чи вкладати туди свої гроші.

А ось їхати до Британії або інвестувати мені хочеться завжди.

Незважаючи на те, що у Джошуа на трусах жодного Юніон Джека.

Якось не цим визначаються досягнення країни, мені здається.

Героїзм має тільки одне значення - готовність жертвувати собою заради інших. Чим жертвують два мільйонери в шоу-бізнесі, в якому обертаються величезні гроші? Гонорарами? Майбутнім контрактом з "Адідасом"? Віллою? Ну, хіба що.

Ви розумієте, що, прирівнюючи комерційне шоу до героїзму - ви тим самим просто нівелюєте саме поняття? Що, ставлячи героїв Саур-Могили, ДАПу, Ізварине, Дебальцеве на одну дошку з комерційним шоу - ви нівелюєте і їх, і їхні подвиги? Ну, якщо комерційний мордобій з прапором на матні за п'ять мільйонів фунтів - це героїзм, щастя і рожеві соплі президента - і загибель в ДАПі після двох тижнів пекла - теж героїзм - то яка тоді різниця?

Прапор на ДАПі і прапор на трусах Усика - це одне і теж, я правильно розумію?

Героя вручити пропозицій ще не було?

А то я не здивуюся вже.

Україна - країна, яка зробила неймовірне. Українське суспільство - неймовірне суспільство. У країні неймовірна кількість справжніх героїв. Волонтерів, добровольців, медиків, солдатів, активістів - мільйони людей. Мільйони. Україні сьогодні є чим пишатися, як мало кому в світі, напевно.

Навіщо все це зводити до прапора на трусах?

Навіщо самим принижувати свої досягнення?

Ставлення здорової людини - о, наш переміг, молодець, ось тобі цукерка, спасибі, поїхали далі робити важливіші справи. Але коли звичайна перемога в комерційному шоу набуває масштабів національного досягнення, а президент країни, захлинаючись слиною щастя, кричить на весь світ "Тагіііллл!" - це говорить про проблеми у країні, ви так не думаєте?

Зрозуміло, що хочеться перемог і гордості, відчути свою причетність - але те, що це заміщення, ви розумієте?

"Загальний процес заміщення одного виду діяльності, квазі-потреби або об'єкта іншим, більш безпечним. Розглядається як механізм психологічного захисту."

Це ви хоч усвідомлюєте?

Просто питання. Читаючи стрічку фейсбуку. Навіть відкинувши напівватний стан чемпіона. Це не про Олександра допис. Дай Бог йому нових перемог і досягнень.

Нічого емоційного. Тільки логіка.

Просто хочу зрозуміти.

Оригінал і реквізити для підтримки проєкту "Журналістика без посередників"