За Зеленського ціна помилки низька. Чиновники не бояться схибити

Президент може припинити безневинні страждання Андрія Антоненка

Президент Володимир Зеленський із нагоди Дня Соборності нагородив орденом "За заслуги" І ступеня Олександра Рувіна - директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також - орденом "За мужність" ІІІ ступеня першого заступника голови Національної поліції, генерала Євгена Коваля. Останній керував слідчо-оперативною групою МВС у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета. У грудні 2019-го доповідав Зеленському про результати розслідування, відповідно до яких організаторами й виконавцями названі військовий Андрій Антоненко, хірург і волонтер Юлія Кузьменко, бойовий медик Яна Дугарь. Інститут Рувіна зробив портретно-психологічну експертизу, яка нібито є доказом причетності Кузьменко й Антоненка до вбивства.

Зеленський особливо не вникає, кого він відзначає державними нагородами. У нього величезна кількість економічних, політичних, військових, міжнародних питань. Готують подання, перевіряють пакет документів далеко не найзначущі клерки його Офісу. Думаю, зі всіх питань, щодо яких він підписує документи, він найменш за все розбирається у державних нагородах.

Суспільство далеке: йому що Дугарь, що Шеремет. Покійний Шеремет був широко відомим у вузьких колах журналістів. Але не був популярною зіркою. Так само і про Антоненка, можливо, хтось і чув, але таких людей не багато. Тому у чиновників на середній ланці з'являються можливості для маневру.

Вважають, що так і треба робити – оголошувати, що вони є вбивцями. Президент від цієї позиції не відступає. Безневинним проявом цього є нагородження деяких поліцейських. Можливо, вони когось викрили і їх є за що відзначити. Але точно не за цю справу. Набагато гіршим проявом несвідомої позиції Зеленського є той факт, що Антоненко досі знаходиться за ґратами. Хоча міг уже з-під домашнього арешту ходити на суди.

А те, що когось нагородили, просто показує, яким чином працює система. Вона ніколи інакше і не діяла. Системою править те, що я б назвав "ціна помилки". Для прикладу, Кучма теж не читав і нагороджував направо-наліво. Але якби дізнався, що нагородив не того, то чиновник, який готував подання, вилетів би з роботи. А нині чиновники не бояться схибити. Зараз ціна помилки дуже низька. Коли система не того посадила – то "нічого, випустимо потім Антоненка, хай подякує, що ми його не згноїли повністю".

Якби президент змінив ставлення до цієї справи, то неодмінно послав би сигнал, щоб Антоненка перестали карати без вироку. Адже навіть якщо його відпустять під домашній арешт, формально це нічого не змінює. Але це б реально змінило ставлення.

На певному етапі Антоненка відправлять додому під менш суворий запобіжний захід. Але це буде поступово.

Якимось тригером до цього може стати черговий етап політичного хаосу. Якщо рейтинг Зеленського ще впаде, зменшиться його впливовість, тоді можна очікувати. Якщо буде якась політична криза – розпуск парламенту або Зеленський вчергове буде строїти суддів – це може послугувати сигналом, що вже досить.

Наші судді мислять не критерієм "винуватий – не винуватий", а думають, що їм за це буде

Наші судді мислять не критерієм "винуватий – не винуватий", а думають, що їм за це буде. Коли відчуватимуть, що не Зеленського зроблять крайнім, а їх, тоді вони ухвалять рішення за законом.

Якщо Зеленський відчує якийсь внутрішній імпульс, то сам візьме на поруки Антоненка. Його б тоді за щось інше чмирили, але не за це. Було б красиво, якби він покаявся, визнав свою помилку. Але на це я, скажімо так, не дуже розраховую.

Ігор Луценко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі