Росіяни впадають у злидні. А телевізор далі розповідає фашистські казки

Путінізм огидний на вигляд і на слух

Росія в середині листопада практично щодня ставить нові рекорди смертності й нових заражень коронавірусом. Це за офіційними даними, реальна ситуація, судячи з багатьох ознак, у кілька разів гірша. Реакція Путіна вражає своєю адекватністю, а його доручення — конкретністю.

Як повідомляє агентство "РИА "Новости", "президент Росії Володимир Путін заявив, що найбільше в ситуації з коронавірусом його турбує зростання смертності". "Кількість нових випадків виявлення хвороби зростає, ми це бачимо з цифр. На жаль, зростає й кількість тяжких ускладнень. І найтривожніше, підвищується рівень смертності", — сказав він на нараді з урядом. У зв'язку з цим глава держави доручив негайно реагувати на збої в боротьбі з коронавірусом і моментально виправляти ситуацію". Кінець цитати.

Уряд ловить і записує кожне путінське слово. До цього ніхто з чиновників не підозрював, що зростання смертності підвідомчої популяції має когось турбувати. Путін відкрив їм очі, і тепер всі міністри почнуть непокоїтися. А також негайно реагувати й моментально виправляти. Стривожені міністри моментально виправлять ситуацію зі смертністю від коронавірусу, тут не може бути ніяких сумнівів. А тим, хто вижив, телевізор пропонує казку, в якій у Росії немає ніякої пандемії, а є велика й дуже добра країна, що несе справедливість, мир і безпеку всьому людству, на що це дурне людство чомусь відповідає чорною невдячністю.

Казки, які пропонував телевізор, були різними. Спочатку, коли він оселився у квартирах росіян, — вони тоді ще не знали, що вони росіяни, і називалися радянськими людьми — телевізор показував комуністичну казку. Потім почав показувати казку про демократію, про дві "Волги" за один ваучер, а також про Льоню Голубкова, який на акції МММ купив дружині чоботи, а потім і шубу. Потім усі ці казки зникли, з'явилися нові казкарі, їхні голоси стали верескливими і загрозливими, а на екрані запанувала одна страшнувата фашистська казка про те, як ми перетворимо інші країни на радіоактивний попіл, самі потрапимо до раю, а вони всі здохнуть.

У ті часи, коли телевізор ще тільки починав показувати росіянам демократичну казку, на політичній сцені з'явився злісний клоун Жириновський, який безперервно щось кричав, погрожував усіх повісити, плескав апельсиновим соком, тягав жінок за волосся й кидався на Південь. Тоді він викликав огиду й сміх. Коли минув час фашистської казки, злісний клоун оселився в телевізорі в ролі головного казкаря, слова якого сприймаються як одкровення, а сам він виступає в ролі гуру.

"Усе це я писав 27 років тому", — з інтонаціями стомленої зірки повідомив Ж., відкриваючи програму "60 хвилин" від 18 листопада. "Це ваша книжка "Останній кидок на Південь", — улесливо уточнив ведучий Попов. Ж. не удостоїв Попова відповіддю й продовжував, дедалі більше збуджуючись від звуків власного голосу й переходячи у звичний режим керованої істерики: "Судан, Африка, Україна — це теж Південь — усе це треба вирішувати одним ударом! Це все наша територія! Ми, Росія, не нянька! Ми їх не можемо утримувати!"

"А що за удар, яким треба вирішити все?" — ризикнула уточнити Скабєєва й отримала вичерпну відповідь: — "Є час до 20 січня! Ось зараз треба робити, поки в США міжвладдя — один уже йде, другий ще не прийшов. ДНР завдає удару по Україні! Південну Осетію й Абхазію — до складу Росії! Придністров'я саме розбереться з Молдовою! Провести всюди референдум — 90% висловляться за відтворення єдиної країни — не СРСР, не Російської імперії, а Великої Росії. Усі чекають, щоб Росія показала свою міць! Лише російський прапор буде скрізь! Придністров'я — усі за! Київ — усі за!"

Якщо за часів демократичних казок у країні продовжували виступати й комуністичні казкарі, а фашистські казки розповідав дехто, а так, щоб на всю країну, то це тільки один Ж., тепер у нього з'явилася безліч гідних конкурентів.

"Навіщо ми допомагаємо Вірменії?" — загрозливо дивлячись в очі телеглядачеві, запитує військовий "експерт" Ігор Коротченко. Телеглядач під поглядом Коротченка почувається невпевнено й, усвідомлюючи свою помилку, розуміє, що ось він особисто абсолютно марно весь цей час допомагав Вірменії. І тут Коротченко кидає телеглядачеві рятувальне коло — чітку інструкцію, що пояснює, в якому конкретно випадку він має рятувати вірмен.

"Вірменський федеральний округ — ось у цьому випадку треба допомагати! Російська мова в обов'язковому порядку — друга державна мова! На всьому пострадянському просторі мають бути проросійські лідери! Нам критично важливо підтримати всюди проросійські сили!" — промова військового "експерта" Коротченка була по-військовому чіткою, уривчастою і зрозумілою. Весь його грізний вигляд навіював упевненість, що всі перераховані вище накази будуть негайно виконані.

"Так жити не можна!" — протестує декан Вищої школи журналістики МГУ Третьяков. І жалібно пояснює: "Вони навчилися доїти нас! Естонія, Латвія, Казахстан, Киргизія — яка у них державність?! Ось навіщо Вірменії, в якій 3,5 мільйона осіб, 17 партій?!" Пожалівшись телеглядачеві на несправедливість навколишньої дійсності і роз'яснивши йому всю нікчемність і безглуздість існування всіх сусідніх країн, декан Третьяков почав інструктаж глав сусідніх держав: "Почнемо з того, що ти приїжджаєш до Москви і привозиш у броньованому сейфі гарантійний лист, у якому міститься покроковий план виконання твоїх зобов'язань. Виконав 1-й пункт — отримав $10 млн, виконав 2-й пункт — отримай ще $10 млн і так далі".

Поки говорили Коротченко і Третьяков, Ж. постійно коментував їхні виступи окремими репліками й жестами — піднімав брови, махав руками, демонструючи свою досаду й подив. Нарешті пред'явив світу свій план локальної та глобальної геополітики. "Треба з Лукашенком поговорити вночі, й він уранці обере Рубльовське шосе", — авторитетно заявив Ж., пояснюючи телеглядачеві, як конкретно треба вирішувати складні міжнародні питання. І коротко окреслив параметри майбутнього світопорядку: "Поки не пізно, поки політична онкологія на 2-й стадії — треба йти! Нехай усюди майорять наші прапори! Тільки ми можемо навести порядок у світі!"

Окремі частини дуже великої й дуже нещасливої країни живуть самостійними життями. Чиновники чомусь збирають мільярди накрадених грошей, тримають їх у наволочках, а коли за ними приходять, викидають накрадені мільярди у кватирку разом з наволочкою, як це зробила дружина томського мера.

Політики готуються до думських виборів і навперебій доводять свою лояльність, ухвалюючи закони про заборону просвітницької діяльності, індивідуальних пікетів і регіональних конституційних судів.

Десятки мільйонів росіян впадають у злидні, втративши доходи в умовах пандемії й не отримуючи ніякої допомоги від держави.

Путін зі свого бункера продовжує готуватися до третьої світової війни, цього разу ядерної. А телевізор продовжує розповідати фашистські казки...

Американський політолог Бертрам Гросс у своїй книжці "Доброзичливий фашизм" передбачав відродження фашизму в новому обличчі. Він правильно вгадав, що головним інструментом фашизму стане інформація, а не пряме насильство: "Контроль над умами за допомогою керованої інформації став таким же важливим, як і тероризм, тортури й концентраційні табори". А от з назвою він промахнувся. "Новий фашизм буде "фашизмом з усмішкою" — симпатичним на вигляд і на слух. Але від цього не зміниться його сенс", — вважав Бертрам Гросс і явно помилився. Путінізм як новий вид фашизму огидний на вигляд і на слух. І, на відміну від класичної форми фашизму, він до того ж дуже злодійкуватий і боягузливий, він сором'язливо прикриває свій сором демократичним фіговим листочком, який постійно відвалюється...

Оригінал