У нас були свої Сократи. Вони нічого не писали і не видавали

У кожній культурі є такий епізод

У пострадянський час та перше десятиліття незалежності у нас народилася ціла культура гуманітаріїв, які стали геніями розмов і розповідей. Але при цьому (майже) нічого не писали і не видавали. Це Сократи 1980-1990-х. Вони творили культуру тут і тепер, історії, сенси і концепти літали між нами, як комахи. Цих ідей ніхто не "фіксував", не "ловив" (світ ловив їх, та не спіймав). Вони були імпровізаціями, що народжувалися і відпускалися в небо, як дим від сигарет.

Думаю, в кожній культурі є такий "сократичний" епізод. Повітряний, розмовний, ефірний.

В історії він рідко помітний, бо в історії залишаються артефакти, - але він максимально прекрасний. І коли ми вивчаємо якусь культуру чи якісь тексти, ми маємо розуміти: це вершини айсбергу, під якими - менш відомі генії, майстри розмов, чародійники імпровізацій, які подарували свою енергію, свій дим від сигарет. І потім знайшлися ті, хто цей дим перетворив на знаки, звуки, форми чи фарби.

Оригінал