Шизофренія 2.0.

Чому безвіз шкідливий для України, а протестувальникам подобаються поліцейські кийки, знає тільки Росія

"У нас з європейського тільки євроремонт", - повідомив глава Інгушетії Юнус-Бек Євкуров, пояснюючи, що Кавказ, Росія і слов'яни в цілому ніколи не будемо європейцями. Оскільки він уже 10-й рік керує найбіднішим, найбільш дотаційним суб'єктом федерації з найвищим рівнем безробіття, його словам можна довіряти. Хоча цю точку зору в Росії розділяють не всі. Особливо яскраво це поділ проявилося в День Росії 12.06.2017.

Ті, хто дивився в цей день державний телевізор і державні ЗМІ, бачили ту Росію, про яку говорив Євкуров. Ті, хто дивився "Дощ", слухав "Ехо Москви", читав сайт "Нової газети", Znak.com, побачили зовсім іншу країну.

У Росії, яка ніколи не буде Європою, в телевізорі весь день, у всіх новинах Путін говорив про патріотизм, єдність народу і весь час когось нагороджував. У підсумках МВС, які повідомляли про кількість росіян, які взяли участь у святкуванні Дня Росії, звучали тривожні ноти. Зважаючи на темпи зростання, можна було очікувати, що число святкуючих перевищить число росіян. Але все обійшлося. У Москві, наприклад, МВС вирішило зупинитися на цифрі 3,5 мільйона. Мабуть, в МВС справедливо вважають, що кожен москвич, який вийшов 12.06.2017 на вулицю, зробив це щоб відзначити День Росії. Хоча святкувати можна і вдома, так що МВС ще й занизило рівень патріотизму.

Найбільш наочно і переконливо виглядала Росія, яка "не Європа", у висвітленні головного державного агентства "РИА Новости". Там Дню Росії присвятили довжелезну колонка з масою фотографій, на яких свято у всій красі. Там же розмістили всі привітання глав іноземних держав російському народу і особисто Путіну. Наводжу повний список тих, хто привітав в хронологічному порядку з сайту "РИА Новости": президент Ірану Хасан Роухані, президент Молдови Ігор Додон, президент Білорусії Олександр Лукашенко, президент Вірменії Серж Саргсян, глава КНДР Кім Чен Ин, глава ЛДНР Ігор Плотницкий, глава ДНР Олександр Захарченко , глава Придністоров'я Вадим Красносельський. Дещо дивно виглядали на цьому тлі привітання президента Австрії Олександра Ван дер Белла і прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху. Ще дивнішою, якщо не сказати зухвалою, була відсутність поздоровлення від лідера Хезболли Хасана Насралли, а також керівників ІДІЛ, аль-Каїди та інших однодумців і прихильників Путіна, які демонстративно не поділяють європейських цінностей.

Про мітинги протесту з офіційного телевізора не говорили нічого. Мабуть, щоб не псувати святковий настрій. Хоча багато російських городян, які виходили в цей день на вулицю, могли спостерігати ці акції, а кілька сотень тисяч в них брали участь. Один з небагатьох співробітників державних ЗМІ, хто приділив акцій протесту велику увагу, був Володимир Соловйов. В ефірі "Вістей FM" він глибоко проаналізував антикорупційні мітинги й дав свою експертну оцінку: "Поліція абсолютно правильно розібралася з цими упирями!", "Було два відсотки лайна!", "Всі вони пішли проти народу!", "Якби не поліція, народ би їх просто розірвав, цих навальнят!", "Вони - абсолютні виродки!", "Я не розумію, навіщо взагалі з ними панькалися!", "Садити їх треба! Садити і садити!", "98% росіян проти них!", "По пиці їм треба було всім надавати, по пиці!", "Голодранці!", "Клопи, яких треба тиснути!".

З експертною оцінкою, яку Володимир Рудольфович дав діям поліції стосовно учасників протесту, в цілому погодилися ті члени Ради з прав людини при президенті РФ, думки яких були опубліковані. Наприклад, член РПЛ Ігор Борисов визнав дії поліції коректними. Причому, за його словами, самі учасники протесту абсолютно не заперечували проти того, що їх тягли в автозаки, а, можливо, навіть раділи подібній удачі. Єдиний, хто висловлював зауваження був, за словами Борисова, якийсь юнак, який в процесі волочіння в автозак втратив черевик і вимагав повернути своєму взуттю втрачену парність. Мабуть, на його думку, а також його колеги, секретаря Спілки журналістів Росії, Леоніда Никитинского, що зайняв таку саму позицію беззастережної підтримки ОМОНу, всі інші учасники акції, яких били кийками, були цілком задоволені таким ставленням. Особливо задоволена була, напевно, політик Юлія Галямін, яку після удару поліцейського кулаком в обличчя відправили до лікарні зі струсом мозку.

"Дали наказ: йому на Захід, їй в іншу сторону"

Якщо акцію протесту російський офіціоз практично не помітив, то іншу неприємну подію висвітлювали досить докладно і всебічно коментували. Мова про безвізовий режим в'їзду в Європу для громадян України з 11.06.2017 року. Андрій Кондрашов в "Вестях недели" доклав максимум зусиль, щоб пояснити, чому громадянам України стане гірше від самої можливості поїхати в Європу, а вже тим, хто туди поїде, взагалі не позаздриш. З цією метою він показав відео бійки в польському громадському транспорті між громадянами Польщі та України. Його періодично крутять в російському телевізорі вже років зо три як мінімум. Очевидно, інших, свіжіших наочних свідчень неприязні поляків до українців знайти не вдалося, тому доводиться крутити це мотлох. По-друге, Кондрашов витягнув в ефір якогось "експерта", який, рясно сипав цифрами, що в Україні мало хто може собі дозволити виїхати до Європи. Правда, коли в наступному сюжеті показали величезні черги з української сторони на польському кордоні, і ведучий тривожно запитав, хто ж залишиться в Україні, якщо всі виїдуть, стало незрозуміло в чому ж головна біда безвізу: в тому, що їм ніхто не зможе скористатися, або в тому що ним скористаються всі й Україна спорожніє?

"НТВ" для коментаря безвіза пустив в ефір головного експерта по Україні, колишнього прем'єр-міністра цієї країни, Миколу Азарова, який втік з України й живе в Росії. Він пояснив, що безвізовий режим для України - "це рвані труси, бо немає грошей, щоб нормальні купити ". Сподіватимемося, що в Росії Азаров за свою брехню про Україну отримує достатньо, щоб купити собі нормальні труси.

Але найбільшим числом коментарів в російському офіціозі удостоївся виступ президента України Петра Порошенка, який кажучи про безвізовий режим процитував лермонтовські рядки: "Прощай, немитая Россия". Для наруги над українським президентом російський телевізор запросив якогось Михайла Лермонтова, члена громадської палати, який запропонував Порошенко "дивитися у дзеркало". Опонування в стилі "сам дурень" не заслуговувало б на особливу увагу, якби члена громадської палати Лермонтова не представляли в одному випадку як нащадка великого поета, а на іншому каналі - як главу роду Лермонтова. В обох випадках ми маємо справу з новим словом в лермонтознавстві оскільки досі великий поет вважався "вічним юнаком і холостяком", який не мав дітей. А родоначальником дворянського прізвища Лермонтов вважався поручик польської армії шотландського походження Джордж Лермонт, якого в роки Смути взяли в полон, і той перейшов на службу російському цареві.

Втім, у всьому, що стосується України, російський телевізор демонструє дивовижну легкість думок. Наприклад, коли мова зайшла про націоналізацію Приватбанку, ведучий підсумкової програми на головному державному телеканалі "Росія 1" довірливо повідомив росіянам і всьому світу, що Порошенко отримав за цей захід відкат від Коломойського. Заявивши про цей злочин українського президента, Андрій Кондрашов напівголосно додав, що документально підтвердити цей факт він не може. У цій ситуації слід подякувати Кондрашеву, що він не звинуватив Порошенка в розв'язанні Другої світової війни. Адже за цим фактом у російських ЗМІ теж швидше за все немає доказів.

Корисні ідіоти та ідіотки

У перші роки путінського президентства на Заході було дуже популярне питання: "Ху із містер Путін?" Серед світових лідерів були ентузіасти, які заглядали в очі підполковнику КДБ і потім повідомляли всьому світу сенсацію, що виявили там душу. Після Мюнхенської промови Путіна, а особливо, після анексії Криму та агресії проти України, питання про наявність душі у президента Росії був зняли зі світового порядку денного. Досліди практичного путінознавства вийшли з моди і, мабуть, стали непристойними. Але тут раптом дві зірки західних медіа, Мегін Келлі і Олівер Стоун, знову звернулися до цієї персони, якій вже давно пора в музей воскових фігур і знову спробували розглянути душевні глибини російського диктатора.

Журналістка NBC, Мегін Келлі, яка вела Петербурзький міжнародний економічний форум, вирішила заодно взяти в Путіна інтерв'ю і зробити з нього інформаційну бомбу на своєму каналі. Цю продукцію американської журналістки можна показувати студентам журфаків, і на її прикладі розбирати, як не треба робити інтерв'ю. Мегін Келлі прийшла на розмову з професійним демагогом і провокатором, озброївшись одним листочком заздалегідь заготовлених питань, не маючи ні найменшого уявлення про російські реалії і дуже смутні уявлення про співрозмовника.

Головним для Келлі було питання, чи впливала Росія на вибори президента США. Доказів цього втручання в американській пресі вагон і маленький візок. Замість того, щоб пред'явити Путіну хоч одне з них, Келлі просто запропонувала зізнатися у втручанні у внутрішні справи США. Відповідь російського президента складалася з п'яти різних позицій. По-перше, ми не впливали. По-друге, США самі впливають на хід виборів в інших країнах, а кожна дія породжує протидію. По-третє, у вас така виборна система, що переможцем може стати той, хто набрав меншу кількість голосів, так що змініть свою систему, а потім скаржіться. По-четверте, "нам немає сенсу втручатися", оскільки у вас "президенти приходять і йдуть, а лінія не змінюється". І по-п'яте, у вас спецслужби вбивають президентів, так що, може, це вони і втрутилися, а на нас звалюють.

Така купа внутрішньо суперечливої нісенітниці могла стати подарунком для журналіста. Путін відповідав в стилі бородатого анекдоту про те, що "по-перше, я ваш глечик не брав, по-друге, я його вам давно повернув, а по-третє, він з самого початку був з тріщиною". Келлі, замість того, щоб акуратно, з доброю посмішкою розмазати Путіна по столу, показавши світу "ху із містер Путін", тупо йде по пунктах своєї методички. Ще безпорадніше вона виглядає, ставлячи питання про переслідування журналістів і опозиції в Росії. І в якості анонсів до свого інтерв'ю, американська журналістка розсипається в компліментах Путіну, розповідаючи про свої задушевні розмови з ним за межами інтерв'ю, про те, як вони тепло ділилися один з одним розповідями про своїх дітей. Після такого ідіотизму дуже хочеться попросити кого-небудь з радянських політзеків, наприклад, Сергія Ковальова або Олександра Подрабінека провести цикл лекцій для американських журналістів для того, щоб вони зрозуміли, що таке чекістський опер, як в КДБ вербують і перетворюють інтелігентів, що своїх, що західних, в корисних ідіотів.

Оригінал