Чи в Україні справді вільні ЗМІ?
Ні, бо її телебачення контролюють маріонетки олігархів
Україна пишається вільними виборами і вільними ЗМІ, яких вона досягла після помаранчевої революції та Євромайдану. У глобальному рейтингу "Freedom House" свободи слова у 2016 році українське середовище ЗМІ визначено як "частково вільне", що об'єднує її з такими країнами, як Італія, Греція, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія, Грузія, Молдова, Ізраїль, Туніс, Монголія та Індія. Медіа-середовище в інших 12 колишніх радянських республіках "Freedom House" визначає як "невільне".
Три колишні радянські республіки (Україна, Грузія і Молдова), що підписали Угоди про асоціацію з ЄС, мають "частково вільне" медіа-середовище – так само, як п'ять країн-членів ЄС. У цьому випадку склянка наполовину повна чи наполовину порожня?
Насправді цим не варто пишатись, адже більшість українців дізнається новини з телебачення, яке продовжують контролювати олігархи. Водночас деякі західні та українські експерти вказують на позитивні відмінності України від Росії, наголошуючи: українські олігархи сприяють конкуренції та плюралізму – на відміну від Росії, де Володимир Путін підпорядкував собі всіх олігархів і встановив авторитарний режим, прийшовши до влади 16 років тому.
Нещодавно опубліковане дослідження переконливо засвідчило, що ці твердження невірні. З багатьох причин олігархи негативно впливають на українські ЗМІ, економіку та політику. "Vox Ukraine" проаналізував висвітлення президента Петра Порошенка в тижневих новинних випусках на чотирьох телевізійних каналах і побачив значні прояви самоцензури.
Після Євромайдану та президентських виборів 2014 року канали "1+1", "Інтер", "Україна" й "ICTV" висвітлювали діяльність президента Порошенко в дуже позитивному ключі. Частки негативних згадок про його діяльність на цих каналах склали всього 1,42% ("Україна"), 1,47% ("Інтер"), 2,17% ("1+1") і 2,37% ("ICTV").
Канали ігнорують минуле Порошенка, зокрема його роль засновника Партії регіонів
Усі чотири канали ігнорують минуле Порошенка, зокрема його роль засновника Партії регіонів, створюючи враження, ніби у 2014 року він з'явився нізвідки. Такий підхід дуже відрізняється від висвітлення президентських виборів у США, де, як видно з прикладу Дональда Трампа, ЗМІ піддають публічному розголосу все минуле життя кандидатів. Українським "частково вільним" ЗМІ до цього ще ой як далеко.
Згідно з висновками "Vox Ukraine", складається враження, що український президент – неважлива політична фігура, яка не заслуговує, аби ЗМІ оцінювали його кроки.
Ці чотири телевізійні канали також проігнорували скандал довкола "панамських документів", які засвідчили, що Порошенко розмістив свої статки в офшорних зонах. Тільки "ICTV" згадав про офшорні зв'язки Порошенка, та й то лише двічі.
З одного боку, це можна пояснити тим, що українськими телевізійними каналами володіють олігархи, які самі зберігають величезні кошти на офшорних рахунках. Протягом останнього десятиліття кожного року з України туди переводили близько $12 млрд.
Однак українські телеканали проігнорували один із найпотужніших ударів по популярності Порошенка, внаслідок якого він опустився на третє місце в рейтингу президентських кандидатів. "Панамські документи" засвідчили, що Порошенко поклав свої кошти на офшорні рахунки в той же місяць, коли російські загарбники вбили сотні українських солдатів під час битви за Іловайськ.
Самоцензуру на українському телебаченні використовує не лише одна група пропрезидентських олігархів, а всі вони. Це й не дивно, адже олігархи завжди прагнуть мати добрі та взаємовигідні стосунки з президентом – особливо коли сам глава держави є олігархом і створює клан власної "сім'ї".
Ігор Коломойський і його давній конкурент Віктор Пінчук використовують однакові практики самоцензури на власних телеканалах "1+1" та "ICTV", відповідно, під час висвітлення тими діяльності президента Порошенка.
Олігархи не можуть бути в опозиції до президента
Донецький олігарх Рінат Ахметов і представники українського газового лобі – два основні фінансові донори Опозиційного блоку – практикують таку ж самоцензуру у своїх ЗМІ відносно Порошенка. Хоча вони нібито перебувають "в опозиції", з історії незалежної України добре знаємо, що олігархи не можуть бути в опозиції до президента.
Це особливо помітно у випадку представників газового лобі, які отримали імунітет від переслідувань під час зустрічі Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна з Порошенком у Відні в березні 2014 року, коли на Майдані ще не висохла кров.
Олігархи не можуть бути в опозиції до президента, бо великий бізнес потребує політичних зв'язків для отримання державних субсидій, інсайдерської приватизації й перемог на корупційних тендерах. Єдиний випадок, коли олігарх перейшов в опозицію до президента, стосувався Павла Лазаренка. Однак тоді цей конфлікт розгорнувся довкола доходів від гігантської корупції. Тодішній президент Леонід Кучма сприяв корупційним схемам Лазаренка, створивши – згідно з терміном західних науковців – "державу шантажу", де корупцію заохочували в обмін на виплату частини доходів і політичну підтримку.
Президенту, в свою чергу, потрібна допомога олігархів під час виборчих кампаній. Саме це було однією з ключових причин зустрічі Порошенка з представниками газового лобі у Відні за два місяці до президентських виборів, що відбулися в травні 2014-го. Олігархічне фінансування виборчих проектів і маніпулювання телевізійним контентом і новинами викривлює конкуренцію під час виборчої кампанії, зменшуючи популярність справжніх реформаторів і патріотичних політичних сил.
Дослідження "Vox Ukraine" щодо телевізійного висвітлення діяльності президента Порошенка вказує на два важливі фактори українського політичного процесу.
Маніпулювання телевізійним контентом і новинами викривлює конкуренцію під час виборчої кампанії, зменшуючи популярність справжніх реформаторів і патріотичних політичних сил
Під час правління нинішнього президента "деолігархізації" не буде, і тому Україна лишатиметься у тому ж стані переходу від радянського минулого, який характеризував її ще в часи Кучми. Ті сили, які виникли протягом десятирічної президентської каденції Кучми (Порошенко, олігархи та їхній контроль над ЗМІ й економікою), заважатимуть європейській інтеграції країни.
З точки зору фундаментального перетворення України в європейську державу президентський строк Порошенка буде таким же невдалим, як і каденція Ющенка. Третю демократичну революцію в Україні (яка стає все вірогіднішою) неодмінно підживлюватимуть антиолігархічні настрої.
Тарас Кузьо, спеціально для Gazeta.ua
