Українська чи все-таки російська "Незламна"?!

Не подивитися цього фільму не дозволяє щось в середині душі, адже це наше – українське. Л.Павличенко – українка, снайпер Другої світової. В 25 років на рахунку Людмили було 309 німецьких солдатів. Вона заслуговує на своє почесне місце в історії, моєї країни та місце в моїй пам'яті. Якби не кінематограф, якби не популяризація історії напевне сучасна молодь б загубилася в новинках ''фешен'' індустрії , в новинках зі світу фотографії та науки, бо щось модне, щось надійне, а щось – вічне. Наша історія вічна, якщо нею нехтувати вона , як якір тягнутиме націю в прірву.
Фільм отримав багато позитивних відгуків від глядачів, йдуть переговори про продаж стрічки у Польщу, Китай та інші країни. Це зіграє позитивну ноту для українського кінематографу. Та не можна опускати і того факту, що фільм знятий в рамка російсько-українського проекту. Чи доречно це сьогодні? Думки розділяються.
Фільм знято російською мовою, потім зроблено український дубляж . Чи можна назвати його пропагандою? Мабуть, ні. Але чи є його вихід на екрани своєчасним? Мабуть, так само ні. Але наразі – лише факти.
Кіно добре в плані сюжетної картини, доволі якісна комп'ютерна графіка завдяки цьому картинка фільму зберігала цілісність. Можна також прослідкувати чудову акторську гру, але не можна відкинути голлівудське наслідування в плані розгортання дійсності. Інформація подається збалансованими порціями то розчулюючи глядача до сліз, то вимальовуючи горду посмішку на обличчі.
Протягом фільму простягається дві сюжетні лінії . Перша – лінія фронту, де можна простежити змалювання жорстокості війни, моці жіночого духу. Як би парадоксально це не звучало , та ми звиклися зі стереотипом про те, що жінка – слабка, але мудра і хитра істота та фільм вимальовує свіжий погляд на реальність. Тут жінка постає сильною не тільки духом, а й тілом. На війні звичайно мало позитиву та Незламній таки вдалося його знайти – це кохання, яке бодай на мить та дозволяло злетіти їй від жорстокості реалій. Друга сюжетна лінія – студентська прес-конференція та події у білому домі.
Хочу зазначити, що ідеологію в фільмі, незважаючи на назву, закладено далеко не українську. Зараз слово "незламна" міцно асоціюється з Надією Савченко. Тому, очевидно розрахунок іде на те, щоб пробудити патріотичні нотки. Але насправді, якщо не знати, що снайперка українська і не знати, що фільм знятий в Україні, то сказати по фільму, що він український абсолютно неможливо.
В історії російського кінематографу багато стрічок про Другу світову, про те як Радянський союз виграв війну. Та нам, українцям неприпустимо забувати про те, що Друга світова – це боротьба не за союз, а боротьба всього світу проти Німеччини, яка хотіла воєнною ситуацією загарбати територію, в тому числі і українську. Тут відчувається присутність росіянізму – возвеличення Сталіна та союзу, що виглядає скептичним для українського глядача. Я вважаю, що доречним би було згадати про створення ОУН-УПА в перші роки війни, які боролися за незалежність, суверенність,самостійність української держави. Саме завдяки розвитку цієї організації в серця молодих українців закралась ідея незалежності України. Тому таке трактування історії, яке простежується у фільмі є недоречним, відчувається солодкавість, адже всім відомо, що правда – гірка.