У пошуках втраченого Нацбанку

Наступні два тижні Україна житиме очікуванні чергової рятівної соломинки від Міжнародного валютного фонду. Ані в уряді, ані в Нацбанку, ані в приватному секторі не приховують: новий транш від іноземних кредиторів наразі є єдиною можливістю стабілізувати курс національної валюти. Відверто, такі розмови – свідчення провальних реформ діючого Кабміну Арсенія Яценюка, який вже рік визначає економічний курс країни.
Наприкінці минуло тижня діюча влада офіційно визнала свою некомпетентність і почала ділити ще не отриманий кредит від МВФ. Президент Петр Порошенко, прем'єр-міністр Арсений Яценюк, глава НБУ Валерія Гонтарєва та очільниця Мінфіну Наталья Яресько схвалили офіційне рішення про співробітництво з МВФ для чого підписали відповідний меморандум.
Діяльність НБУ кілька останніх місяців – яскраве свідчення небезпечних тенденцій для економіки, коли залежний від впливів регулятор фактично стає заручником волюнтаризму окремих політичних гравців. Безвекторність та непослідовність дій в монетарній політиці призводило до різких відхилень – то в бік ринкових механізмів регулювання курсу, то в бік жорстких адміністративних дій Нацбанку.
З точки зору ринкових механізмів регулювання курсу валют, на першому етапі дії НБУ навряд чи можна назвати надто непрофесійними. Адже раніше, на вимогу того ж МВФ, Нацбанк запровадив так званий "плаваючий курс" із метою знаходження найбільш прийнятного курсового коридору для національної валюти. Спочатку передбачалося, що до кінця 2014 року гривня подорожчає максимум до 15 гривень за долар, проте НБУ не врахувало інший цілком ринковий фактор – спекуляції на ринку валют. Дійсно, для необхідного лікування банківської системи регулятор виділяв значне рефінансування, для чого в тому числі витрачав власні резерви. Такий крок мав на меті підтримати банківську систему, залишивши на плаву найбільш сильних гравців. Зрештою, це завдання в великій мірі було виконано.
Проте згодом Нацбанк почав втрачати ґрунт під ногами: брак валюти призвів до спекулятивного попиту, який зрештою спричинив паніку не тільки серед представників бізнесу, але й пересічних українців. В свою чергу експортери не поспішали повертати валютну виручку назад до України, орієнтуючись на спекулятивні гойдалки: хто ж погодиться продавати долар за 30 гривень, якщо вже через тиждень можна буде по 50? Така логіка бізнесменів додала ще більше приводів для знецінення нацвалюти. А гра в мовчанку керівництва НБУ – стимулювала спекулянтів лише набирати обертів.
Переламний момент відбувся лише в лютому 2015 року. В останні тижні девальвація гривні досягла апогею, що вже однозначно впливало не тільки на фінансовий сектор, але й на національну безпеку усієї країни. Далі без жорсткого адміністративного втручання тягнути було нікуди. Проте і тут уся країна спостерігала, як очільниця Нацбанку не поспішала впроваджувати термінові дію, обіцяючи, що "курс вирівняється" завдяки ринку, а долар не буде коштувати дорожче 25 гривень. І тільки після "жорсткої розмови" із Президентом – НБУ почав діяти: за одну добу гривня з рівня 40 грн./долар укріпилася до рівня 22 грн./дол., а вже наступного дня – знову впала до 28 грн./дол. Вочевидь, це наочний приклад того, як політична залежність голови НБУ може бути шкідливою для економіки в масштабах зубожіння всього населення України.
Експерти ж єдині в одному: ринкові механізми регулювання курсу наразі не діють – потрібно негайно повертати довіру населення до усієї фінансово-грошової системи. "Ключове рішення для заспокоєння ринку – це боротьба з валютними спекулянтами, відставка голови НБУ та якомога швидша відставка неефективного керівника уряду, тому що за курс рівно 50/50 відповідають уряд і Центробанк. Уряд формує зовнішньоекономічний, експортно-імпортний баланс від якого залежить притік і відтік валюти. Уряд формує Держбюджет. Центробанк впливає на курс монетарною політикою. На мій суб'єктивний погляд, саме це одразу заспокоїть ринок, як мінімум на кілька днів. Далі все залежатиме від того, хто її замінить", - вважає голова Комітету економістів України Андрій Новак. Крім того, на думку економістів, не полегшить ситуацію і кредит МВФ, на рятівну дію якого так сподівається і Президент, і прем'єр-міністр. "Єдине, що може стабілізувати курс та зупинити падіння гривні – це прихід валюти, скидання валюти "мінялами", прихід іноземних інвесторів, а останні обмеження НБУ не мають нічого спільного з укріпленням гривні. Марно сподіватись, що кредит МВФ стабілізує валютний ринок, тому що ці гроші не будуть використовуватись на підтримку курсу, а підуть безпосередньо в резерви", - пояснює президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.
Однозначно одне: Нацбанк мав відмовитися від ринкових методів регулювання ще восени 2014 року, коли вже не мав грошей на інтервенції. Вже тоді потрібно запроваджувати жорсткі адміністративні заходи. Саме бездіяльність НБУ протягом останніх 3 місяців – одна з причин різкого зубожіння українців. Нині стабілізувати ситуацію буде вкрай важко.
Ще однією умовою повернення довіри до банківської системи має стати звільнення нинішнього голови НБУ. Щоправда, народні депутати від коаліції не надто поспішають піднімати це питання на порядок денний. Із рішучими заявами виступив хіба що лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко.
Зрештою, поки що єдиними прихильниками жорстких адміністративних дій НБУ із стабілізації курсу гривні у парламенті є представники опозиції. Саме вони першими пропонували звільнити пані Гонтарєву ще восени 2014 року – тоді відповідний проект постанови №4545а вніс на розгляд парламенту народний депутат Нестор Шуфрич. "Різка девальвація, підготовлена таємно від населення, завдала відчутного удару по сімейному бюджету більшості громадян України, які зберігали свої скромні заощадження в готівковій національній валюті України", - зазначав автор ініціативи у пояснювальній записці до документа. Вже у новому скликанні парламенту депутати "Опозиційного блоку" підтвердили свою позицію щодо відставки пані Гонтарєвої у разі винесення даного питання на порядок денний Верховної Ради. "Ми негайно проголосуємо за відставку Гонтарєвої", - запевнив пан Шуфрич в кулуарах парламенту.
Однак відставки нинішньої очільниці НБУ – занадто мало, аби отримати дійсно стабільний і прогнозований курс національної валюти. Для цього уряду необхідно нарешті почати проводити необхідні реформи, а Президенту – нарешті позбавитися маніакальної залежності усі контролювати процеси, в тому числі – голову НБУ. Самостійність та професійність дій нового голови НБУ стане ще одним індикатором готовності нинішньої влади до кардинального реформування країни.