Гріх царя Давида і кара за нього

Наша війна незвичайна, гібридна, важко віднайти, особливо у стратегії воєнних дій, аналогії із війнами царів старозавітних, однак, якщо уважно придивитись, нічого нового під сонцем нема.
Серед останніх новин нас оповіщають про кількість війська окупанта на нашій території, що мало б, якщо не вразити, то налякати. Наших військових менше, сили слабші, техніка не та…
І в старі часи знали рахунки.
Цар Давид, який при допомозі Господа завжди отримував перемоги, одного разу теж захотів перерахувати своє потенційне військо. У весь Ізраїль був воюючим, то чисельність населення дорівнювала кількості війська.
На це Давида, до речі, намовив сатана (Друга кн. Самуїлова, 24 глава).
Цар зобов'язав Йоава, вождя війська, перерахувати народ. Йоав намагався застерегти Давида від цього, та слово царя перемогло.
Та коли дав Йоав цареві число народу, збентежилося його серце, і сказав Давид до Господа: "Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь цю провину Свого раба, бо я дуже немудро вчинив!"
На це запропонував Бог Давидові через пророка три кари. На вибір.
Давид вибрав покарання через Господа, а не від людей.
І дав Господь моровицю на Ізраїль, і померло сімдесят тисяч чоловік.
Давид повів себе, як на сьогоднішнє розуміння нами обов'язків правителя, дуже дивно. Коли цар побачив того Ангела, що моровицею побивав народ, і проказав до Господа, що це він згрішив і пішов проти закону, хай Господь карає його, Давида і увесь дім його. Він не просто сказав, закричав: вони не винні.

Історія викуплення Давидом гріха мала своє продовження.

Нас ця історія застерігає: покладаймося не на чисельність війська, зброю чи вишкіл.
З нами Бог! Перемога буде за нами.