У Дусі Святім постане нація

Важко зрозуміти, як можна ненавидіти, не поважати й паплюжити найсвятіше. Воно не придумане і не намальоване десь невідомо ким і невідомо навіщо. Воно живе, наповнює собою увесь всесвіт як сила й правда Всевишнього.

Жиди та подібні до них в неперевершеному нечесті своїм навіть не здатні прочитати й зрозуміти, що написане в Писанні, кожне слово якого є беззаперечним свідоцтвом. Віковічна їхня хвороба – ненависть до Всевишнього і його Духа. А скільки спеціально для них говорили, писали, попереджали, що за богозневагу настане воздаяння. Cам Господь попереджав.

Жодний інший народ не схильний настільки до мавпячого кривляння. Ось коли, хочеш чи не хочеш, більше всього переконуєшся, що людина походить від мавпи.

Найгірше – коли вони хулять Всевишнього і його Духа. У чому проявляється хула? Зокрема, в неповазі до точки зору іншої людини, коли та намагається переконати в чомусь інших або виразити своє ставлення. Наприклад, хтось висловлює свій погляд на дійсність, а отримує у відповідь зневагу, глузування і образи. Такі речі не можуть бути прийнятними.

Духовність не має нічого спільного з мавпячим кривлянням декого, вони таким способом демонструють зневагу до всього і будують собі погибель. Тому Господь Ісус сказав євреям:

Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! (Мф. 12:31-32).

Святий Дух – дихання Боже, в ньому сила, правда і життя Всевишнього. Він живе в нас самих, наповнюючи животворною енергією, ним повниться все людське єство і зокрема – розум.

За християнським вченням Святий Дух заслуговує на поклоніння не менше самого Спасителя. Він наділяє людей чеснотами і робить святими, творить дива і надихає, животворить і спонукає діяти, відкриває таємниці всесвіту і віщає, втішає і дає настанови. Дари Духа – таланти й особливі здібності, як от неабиякий інтелект або майстерність в мистецтві. Тоді кожна особистість відчуває натхнення, вимагаючи від інших поваги до себе і свого самовираження.

Коли увесь народ отримує здатність діяти разом, в єдиному руслі, то можна говорити про Дух нації.

Згідно з вищесказаним, треба визнати, що гегелівське розуміння Духу як суспільної рухаючої сили лежить цілком в руслі християнського віровчення. Гегель писав про абсолютний Дух і той, що діє на суспільному рівні. В обох випадках сутність залишається тією ж самою.

Нація складається з індивідів, сповнених духовної сили. Вони мають суттєво вищий рівень свідомості й відповідальності, порівняно з невігласами, приреченими на напівскотиняче рабство внаслідок невір'я. Дух Божий єднає всіх активних і небайдужих, кожен з них відчуває в собі наявність світла, що пронизує все його єство. Таким чином народжується й живе нація – саме в Дусі, по-іншому вона не може існувати. Коли об'єднавчим фактором є не минущі явища, події чи проблеми, а святе й вічне, тоді постає нація в ролі суб'єкта на глобальному просторі.

Як своєрідний тест на зрілість варто спробувати відповісти на наступні запитання. Чи усвідомлюємо ми достатньою мірою присутність Святого Духу в нас самих? І що або хто в даний час стоїть на заваді процвітання української нації, яка мусить бути об'єднаною не якоюсь суєтою, не земними і тимчасовими речами, а саме духовною силою, щоби існувати вічно?