ГРОМАДЯНСЬКИЙ РУХ: ДВА ПОГЛЯДИ З-ЗА ОДНІЄЇ БАРИКАДИ
Монополія в економіці, на владу, на істину, на представництво чиїхось інтересів – все це ознаки недемократичної "пострадянської" політичної традиції. Різноманітність (плюралізм) думок, множинність суб'єктів економіки та громадянського суспільства, змінюваність влади є ознакою суспільства демократичного.
Нещодавно ми стали свідками мирного зіткнення цих двох традицій на нашому революційному Євромайдані. Ідеться не про владу. З нею й так все ясно – "совок". Я про два погляди на розвиток громадянського суспільства.
Перший був запропонований громадськими активістами: "Євромайдан без політиків" у листопаді, Майдан як самоорганізація вільних громадян на початку грудня, пізніше - Майдан як представництво громадянського суспільства в діалозі з владою та парламентською опозицією.
Другий погляд "зачитав" зі сцени Майдану координатор Штабу О.Турчинов. З його слів стало відомо, що Штаб парламентських партій вирішив створити ГО, щоб воно представляло громаду Майдану. Туди записали політиків та частину громадських активістів (подекуди не спитавши їх самих – це ж яка честь, хто ж відмовиться?!).
Минуло трохи часу і Майдан увійшов у новий 2014 рік. Що відбувається в цих двох секторах чи напрямках розвитку громадянського суспільства? Громадські активісти та середовища, яких опозиція не сприймає як партнерів, продовжують контактувати між собою, координуючись, кооперуючись у проведенні акцій, виробляючи спільну позицію в питаннях зміни системи влади, взаємодії з парламентською опозицією, мобілізаційних проектів тощо. Головна мета цього сектору громадських активістів – системні зміни в Україні. Методи роботи – координація самоврядних і самодостатніх ініціатив. Позиціонування – розуміння рівновіддаленості від влади і опозиційних політичних партій, але усвідомлення необхідності тіснішої взаємодії з опозицією на етапі боротьби з диктатурою. Сьогодні вони зайняті підготовкою Першого Всеукраїнського Форуму Євромайданів у Харкові 11-12 січня.
Другий сектор громадянського активу, який отримав квоту в ВО "Майдан" активно веде запис у члени ГО, взаємодіє з опозиційними парламентськими партіями, проводить акції, виступає зі сцени, користується ресурсами Штабу задля втілення в життя благородних ідеалів побудови громадянського суспільства. Їхня мета – перемога опозиції над владою. Методи роботи – громадська активність за планом, узгодженим Штабом. Позиціонування – активні помічники в роботі парламентської опозиції.
Здавалося б, що їм усім треба такого, що не дає об'єднатися в "єдиному пориві"? Це запитання я задавав кільком громадським активістам під час конференції регіональних Євромайданів. Я не почув у відповідях активістів першого сектору засудження тих, хто подався, як сказав один дотепник, "на багаті села" в штаб опозиції. Просто ці громадські активісти впевнені, що їхній сектор має бути рівноправним партнером і влади, і опозиції. Просто ці люди впевнені, що жодне ГО не має морального права і не може фізично представляти Євромайдан, як і колись ГО "Наша Україна", а згодом партія НУНС не мали монополії на Майдан 2004 року.
Активісти Громадської ради Майдану або Національних Зборів розглядають надбудови виключно як координуючі центри, а не партійне КПП перед сценою Майдану. Можливо, саме тому, ці вільні люди і не вписуються у партійний шаблон існуючих політпроектів. Саме тому, цим активним громадянам і не втямки, як можна забороняти виступ зі сцени О.Богомолець та Ю.Макарову, брати під охорону "йолку" з портретом ЮВТ, забирати з харчових наметів скриньки для збору коштів і не звітувати перед жертводавцями за фінанси. Ці прискіпливі люди з незручними питаннями не грають "голого короля", коли їм виголошують зі сцени черговий стратегічний план "повалення", "подолання", "стояння до перемоги". Вони продовжують питати політиків: "Так де, все ж таки, план?".
Громадські активісти суттєво відрізняються від професійних політиків. І не завжди лише в кращий бік. Але мені подобається їхня щирість і толерантність. Тому, я їду на Форум євромайданів у Харків і буду їм допомагати.
