Чи чекати розпаду України

Питання, винесене в заголовок, хвилює багатьох, але жоден політик не насмілюється висловити його вголос. Мені велика політика не загрожує і дозволю собі дещо сказати з даного приводу. У вже далекі 90-ті бачив карту- прогноз від ЦРУ, на якій Україна зображена як дві держави. Тоді , на фоні незалежницької ейфорії такий варіант розвитку подій здавався не реальним. Думалось, що наш народ в своїй масі достатньо розумний , талановитий , освічений , працьовитий і зможе швидко пройти шлях до об'єднання з елітою світового розвитку. Та все зійшло нанівець після виборів вже першого президента, коли замість патріотично налаштованого лідера демократичних сил, представниками сходу було обрано на цю посаду в цілому непогану людину, але яка на протязі двох років так і не змогла зрозуміти, що їй робити з таким нежданим щастям. В результаті наступні позачергові вибори виграв претендент, який перший термін вчився бути президентом, а другий - успішно впровадив у життя принципи і методи розкрадання всього, що мало будь – яку цінність. Третій за кількістю і четвертий за терміном керівник вже багатостраждальної держави, якого чомусь вважають ставлеником заходу, а не компромісом, розумів демократію як устрій, коли нікого нікуди не садять. Навіть у справі власного отруєння зробили винним його самого. Найбільш успішним є, без сумніву, діючий гарант. Правда гарантії в нього дещо однобокі і полягають в створені для себе, дітей-внуків –правнуків-пра.. пра… пра… всіляких можливих і не можливих гарантій. І , як не дивно, багатьох громадян така ситуація влаштовує. Географічно це особи зі сходу. Ці люди так звикли до рабства, що СВОБОДА для них лайливе слово.Вони звикли бути молодшим братом тому, хто їх братом ніколи не був і почав набиватись в брати лише за останній історично короткий період. Процент цих осіб в названому регіоні високий( див. результати виборів четвертого президента). Західний українець за 23 роки втратив шанс залучитись до цивілізації. Братом він бути не проти, але рідному собі, а з іншими хоче бути рівним. Та той рідний став гальмом і порятунок , не виключено, полягає лише в тому, щоб відчепити непотрібний причіп і піти своїм шляхом, на якому будуть створені нормальні, людські умови життя хоча б для частини УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Не виключаю, що схід очікує доля Придністров'я зі своїми президентами, з чужими законами і, по суті, без держави як такої. Такі парадокси сучасної історії України-Руси, в якій людина часто сама собі ворог.