Владі не вірити й багато пахати

-- Агов! Це я. По молоко!!  – гукаю через паркан, намагаючись перекричати гавкіт Боя.

У тітки Валі із села Білий Берег беру його вже років п'ятнадцять. Жирне, не розбавлене. Та й ціна нижча за магазину.

Вітаю хазяйку. Вона дає банку теплого молока, ще й картоплі піввідра. Обговорюємо погоду. Питаю: як зимували тут? Що цілими днями робили?

-- Та те ж саме, що й ви у Києві – телика дивилися. Корові віднесу, куркам насиплю, пічку розтоплю і відпочиваю. Хочу ще тарілку купити. Бо ящик погано показує. Казали, у Малині за 450 гривнєв можна взяти.

-- А що дивитесь? Новини?

-- Тю, -- плює на підлогу тітка Валя. – Ця вся політика мені до с-ки. Серіали дивлюся про людей.

-- А щодо цін на електрику чи газ, та про підвищення пенсій з новин дізнаєтесь? – допитую.

-- Знаєш, мене ще батьки вчили, їх у 30-ті розкуркулили, владі не вірити й багато пахати. Я від Януковича вашого не залежна! Та й ціна на газ обходить. Хату дровами топлю. Два прицепи по 600 гривнєв на сезон вистачає. І навіщо мені твої новини?

Повертаюся на дачу. За спиною у рюкзаку плюхається молоко. Рахую, скільки років мені залишилося до пенсії. Тоді переїду сюди жити і дивитимуся серіал про тітку Валю. Дай Боже їй здоров'я!