Поганий хлопчик
Коли вона вередує, тупотить ніжками та на всі пропозиції відповідає надривним "нє-а", головне не вестися на ці провокації. У свої три роки Аліса знається на технології маніпулювання краще за будь-якого політика. Тренується на близькому оточенні. Досі вдало.
Зовні вона як ота Аліса Льюіса Керола – світленька, допитлива та завжди шукає пригод. Але буває на неї нападає вередулька, і дитина перетворюється на чортеня. Сердиться на весь той світ, де їй треба самостверджуватися, а я перетворююся на головного ворога, бо завжди під рукою. Замість того, щоб у ті хвилини істерики валятися на підлозі і волати, як то роблять дехто з її однолітків, мала лупцює мене пухленькими кулачками та сердито констатує:
-- Бабуся, ти поганий хлопчик!!!
Не реагую. Впадаю в такий собі вимушений транс захисту. Минає кілька хвилин алісчиної само ідентифікації. Вона забирається мені на руки. Тихенько дмухаю в її потилицю і мовчу. Так сидимо ще хвилин п'ять. Згодом -- "бабусю, хочу казку". Про Попелюшку чи Айболіта вже було. Онука вимагає ексклюзиву.
-- У Бабая був друг – злий політик, -- починаю, одним оком дивлячись новини по телеку. -- Він був теж жадібним та підступним. І дбав лише про себе. Він любив цукерки і не з ким не хотів ділитися ...
-- А, це він зробив таким дорогим Кіндер-сюрприз у магазині, щоб мама не могла мені його часто купувати? – питає Аліса і вимагає ще розповіді.
Продовжую нести цю казкову маячню. Слухає уважно, щось додає, уточнює. Потім раптово видає:
-- Нє-а, бабуся, ти – не поганий хлопчик. Ти – дівчинкка. А він – поганий!
Важко не погодитися. І ми разом із Бабаєм відправляємо злого політика у Космос. ...Після випуску новин починаються кримінальні історії. Вимикаю телевізор, аби не перевантажувати цим лайном Всесвіт.
