"Закодована" податкова

Цей епізод з життя розповіла мені вчора приятелька-киянка. Викладаю, так би мовити, без коментарів і ремарок.

-Все почалось з банальної реклами банківських депозитів. Пропозиція була спокусливою, вільні гроші якраз з`явилися, відомий банк сумнівів не викликав, тож захотілося скористатися акцією, яка закінчувалася через два дні. Була впевнена, що встигну, бо що ж тут складного – відкрити депозит? Однак в банку виявилося, що, окрім паспорта, потрібен ще й ідентифікаційний код, причому оригінал з мокрою печаткою. Вимога Нацбанку ідентифікувати клієнта по паспорту цілком зрозуміла, але абсолютно незрозуміло, навіщо вимагати при відкритті депозиту оригінал(!) ідентифікаційного коду? Ясно, що коли людина приходить брати кредит, то перевірка має бути якнайсуворішою. Але коли людина прийшла вкласти гроші – це нелогічно. Виходить, що вона банку довіряє, а банк їй –ні. Ну що ж, треба йти в податкову за місцем проживання!

Ця установа Подільського району Києва хоч і знаходиться в доброму кілометрі від зупинки громадського транспорту, що моїм шпилькам дуже не сподобалось, але в цілому викликала позитивні враження. Пандус для інвалідів біля входу, модератор на вході, всі потрібні взірці заповнення документів під рукою, біля кожного віконечка – вивіска з переліком довідок, які там видають, і – ніяких черг, що втішило особливо.

"Почекайте 5 хвилин, система ще не працює, перерва", - сказала жінка у потрібному віконечку. Окей, почекала, подивилась плазму з досить актуальною інформацією про валюту, декларації, податки. Нарешті пояснюю,що мені потрібен оригінал ідентифікаційного коду. "Заповніть бланк, через 5 робочих днів довідка буде готова", - чую у відповідь. "Як через 5? Мені треба максимум завтра!", - ошелешено кажу я. "Ви живете в Києві, а код отримували у Дніпропетровську, тому ми спочатку повинні послати туди запит, отримати підтвердження, і тільки тоді можемо видати вам документ. Приходьте з паспортом особисто".

Я була в шоці! Бо раніше навіть уявити собі не могла, що в наш час суцільного інтернету і комп`ютеризації така солідна служба, як податкова, може не мати загальнодержавної бази даних! Адже створення такої щодо тих самих ідентифікаційних кодів і людям би проходження різних процедур спростило, і самим податківцям роботу значно полегшило. А потім непогано було б підключити до цієї бази і банки, щоб вони при потребі мали оперативний доступ до електронних версій тих самих кодів. Хто б то дав айтішнікам таке держзамовлення?