Україна повинна жорстко відповісти Кремлю
Початок торговельної війни Росії проти України не став громом серед ясного неба. Принаймні, якимось другим 22 червня 1941 року вже точно. Хоча мета бойових дій та ж, що й у тодішнього агресора – завоювати і упокорити.
Всім зрозуміло, що це є очікуваною відповіддю на відмову Києва інтегруватися до керованого Кремлем Митного союзу та продовження діалогу з укладення Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. І головною інтригою нині є не сила тиску, жорсткість чи напористість Кремля – цього вистачатиме. Найважливішою є відповідь української сторони.
Оскільки справа абсолютно політична, то вже мали би бути жорсткі політичні заяви українського МЗС або ж президента Януковича. Україна повинна офіційно і на високому рівні дати свою оцінку причинам російської економічної агресії. Ще раз підтвердити відсутність намірів інтеграції до Митного союзу, декларуючи водночас бажання співпрацювати з ним задля обопільної вигоди. Має бути також підтверджено рішучість підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Чіткість і відвертість у таких випадках – річ дуже сильна.
Великою помилкою було би намагатися вмовити Росію. Бути в ролі прохача, вимолювати приїзд російських інспекторів для перевірки українських підприємств і якості нашої продукції і так далі. Зрозуміло, що якість тут ні до чого. Україна повинна припинити цю жалюгідну практику й почати вирішувати торговельні питання з Росією на міжнародному рівні.
Цілком можливо, у Януковича та олігархів є все ж велика спокуса махнути рукою на асоціацію з ЄС, не випустити з в'язниці Тимошенко і звично домовлятися з Росією під килимом. Але якщо Україна прогнеться таки під нинішнім брутальним російським тиском, то це буде капітуляція з подальшою здачею в полон та заточенням в концтабір. І для України в цілому, і для Януковича з його "сім'єю" та олігархами.
