Найголовніше

Поверталась сьогодні від друзів. Вечір близько дев'ятої й повна маршрутка людей, котрі, як і я, стомлено кудись прямували.

Та раптом я помітила одну незвичну родину – маму, маму та їх донечку. Вони виглядали абсолютно щасливими, багато шуткували та дуже турботливо наглядали за дівчинкою. Я з захопленням дивилась на них і не могла стримати свого захвату.

Звичайно, я однаково позитивно ставлюсь до будь-якого кохання й в мене не виникає жодних сумнівів стосовно можливості двох чоловіків чи жінок виховувати дитину. Справа в іншому. В тому, що чомусь такі природні речі, як дружня родина, не завжди викликають у нашому суспільстві позитивне ставлення. Хоча, що може бути негативного в тому, коли двоє кохають одне одного, коли хочуть бути разом, коли хочуть мати і піклуватися про дитину? Здавалось би, що нічого. Та є люди, котрі знаходять цілу купу негативу. І дуже прикро знати, що стать твоєї коханої людини визначає можливість мати чи ні сім'ю, дітей, родинний затишок і ще безліч речей, котрі дуже часто є найголовнішими у житті. Чомусь раптом виявляється, що вся безмежність кохання має цілу купу обмежень.

Сьогодні я їхала в маршрутці та тішилась щастю цієї маленької родини. Колись мені на очі потрапила одна соціальна реклама. В ній були зображені різні родини та перераховано: мама і тато, дві мами, два тата, одна мама або один тато – все це краще, ніж ніхто. Дитина не має бути самотньою. Всі заслуговують на тепло і затишок рідних людей й страшна провина суспільства, котре заважає цьому через якісь дивні обмеження.

Я надзвичайно рада моїй зустрічі двох матусь і їх донечки в перший день Нового року. Щиро сподіваюсь, що таких сімей буде тільки більше. І що більша кількість діток стане щасливими.