2012: усунути бандитів і бариг
Нинішній рік має стати вирішальним для України:або вона перетвориться на сіру напівкримінальну зону в середині Європи,або зуміє вирватися з нинішнього ганебного стану і стати на шлях демократичного розвитку. Наріжним каменем мають стати вибори до парламенту.
Команда Віктора Януковича керує країною вже майже два роки і за цей час розвіяла ілюзії всіх неупереджених. Вона,порушивши купу законів,підібгала під себе всі гілки влади. Вперше за двадцять років незалежності можновладці ( в тому числі і глава держави) крадуть і навіть не вважають за потрібне приховувати. Грабуючи країну і збагачуючись,влада закликає громадян затягнути паски і для виживання взяти до рук лопати. Жодні журналістські розслідування,жодні волання громадських організацій не беруться до уваги. На протестувальників нацьковують найнезалежніші суди,які забороняють громадянам проводити акції непокори. Або застосовують спецпідрозділи міліції. Найбільш активних засовують за грати за висмоктаними з пальця або сфальсифікованими звинуваченнями. Лише масові протести громадян змушують можновладців рахуватися з громадською думкою. Отож,влада довела,що вона ігнорує цивілізовані засоби впливу на неї. Відгукується лише на тиск.
Хоча найвпливовіший лідер опозиції сидить за гратами,але сама опозиція продемонструвала,що вона є органічною частиною цієї хибної і неефективної політичної системи. Попри співчуття до Юлії Тимошенко,доводиться констатувати,що ні вона,ні її соратники не переосмислили свого сумного досвіду. Листи Тимошенко з неволі,які публікує преса,зводяться до викриття диктаторських замашок Віктора Януковича і його намагання встановити поліцейський режим. Це непогано,але авторка не пропонує програму перетворення суспільства. Себто звужує політику до своїх з Януковичем стосунків. Представники опозиції продовжують звинувачувати у всіх бідах так званих противсіхів,мовляв,якби не вони,то не було б такої біди. Вони не зуміли висунути жодної програми,крім "Юлі волю!" і "Банду геть!".
Зневірене в політиках суспільство слабо відгукується на ці заклики. Опозиція разом з владою ухвалила закон про вибори,який повертає нас у часи Леоніда Кучми. Про жодні відкриті партійні списки там не йдеться. Це свідчить про те,що опозиція не має намірів демонтувати систему. Вона хоче залишатися її частиною,але прийти до влади. Якщо уявити,що такий сценарій буде реалізовано,то в країні за великим рахунком нічого не зміниться – просто на місці Януковича сидітиме Тимошенко.Очевидно,що такий підхід з боку влади – опозиції абсолютно не вигідний суспільству,яке об'єктивно прагне до демократизації. Отож,розраховувати суспільству доводиться на власні сили. Наш власний приклад помаранчевої революції доводить,що громадянське суспільство в країні є. Правда,раніше воно визнавало лідерами певних політиків,які потім не виконали взятих на себе зобов'язань. Сьогодні виникло питання:чи зможе громадянське суспільство діяти без політичних лідерів? Досвід сусідньої Росії,де спостерігається самоорганізація мас на знак протесту проти виборчих фальсифікацій,показує,що таке цілком можливе. Отож,і наші громадяни не повинні опускати руки і шукати шляхи до самоорганізації.
Сьогодні кожна протестна група висуває до влади свої власні вимоги. Певне,досвідченіші в політиці представники громадянського суспільства і активні журналісти мають переконувати їх,що це хибний шлях. Адже проблема зникне,коли її вирішити кардинально. А саме –задовольняти інтереси не окремих груп,а вимагати задоволення інтересів суспільства в цілому. Вони полягають в усуненні від влади партії бандитів і бариг і зміні суспільної системи. Не потрібно цілковито відкидати можливість співпраці із опозицією,яка теж зацікавлена у поваленні влади Януковича. Можна припустити,що її частина також замислюється над зміною системи. Але громадянське суспільство не повинно прислухатися до пропозицій від опозиції,які зводяться до усунення від влади Януковича і приведення на Олімп опозиційних політиків.
Необхідно висувати власні вимоги –не декларативні,а конкретні пункти,в яких зацікавлене суспільство і які не внесуть розбрат. На зразок:мінімізація податкового кодексу,перетворення його на простий і зрозумілий документ –такий крок сприятиме розвиткові малого і середнього бізнесу. Ухвалення законів,які обмежать можливості знищувати бізнес руками податківців,пожежників та інших контролюючих органів. Ставити питання про гарантування прав власності – ухвалити закони і налаштувати адміністративний апарат таким чином,щоб немислимо було відібрати чужу власність,як це робиться сьогодні. Ухвалення законів,які б зробили вигідними для олігархів вкладати гроші в українську економіку,а не виводити кошти в офшори. І дещо інше,що складно втиснути у рамки цієї статті.
Зрозуміло,що під час парламентських виборів,які відбуватимуться цього року,влада вдаватиметься до фальсифікацій. Зважаючи на те,що рейтинг Януковича і його команди стрімко падає і буде падати далі,можна спрогнозувати,що фальсифікації будуть безпрецедентними. І до цього треба готуватися. Громадські організації,громадяни,які організовуються через соціальні мережі,повинні домогтися,аби всі дільниці були під наглядом. Досвід такий є у минулому і його треба відновити і реалізувати на практиці. Крім того,необхідно апелювати до Заходу із закликами прислати на вибори якнайбільшу кількість спостерігачів.
Після парламентських виборів громадянське суспільство має продовжувати тиск на парламент,наголошуючи на необхідності задоволення своїх вимог. Якщо вдасться вберегти парламент від нове перетворення на товариство кнопкодавів,це стане важливим кроком до усунення Януковича від влади 2015 року,або й раніше – найкраще домагатися позачергових президентських виборів.
Треба сказати,що успіх українського громадянського суспільства залежатиме від того,як підуть справи в сусідній Росії. Якщо росіяни зможуть усунути від влади Владіміра Путіна або бодай сильно похитнути його позиції,то це буде сигналом і для українського громадянського суспільства.
Український тиждень. 07.01.2011.
